Мітки тексту:
Топорков А.Л. (м Москва)
Історія і сучасний стан змов Прионежья (Огляд джерел)
* Під Пріонежья ми в даному випадку маємо на увазі територію навколо Онезького озера.
Текст написаний за підтримки програми фундаментальних досліджень Відділення історико-філологічних наук РАН «Російська культура в світовій історії», проект «український фольклор в найближчому етнічному оточенні».
Збірник Т.С.Курец вперше представив в такому обсязі змови, записані на узбережжі Онезького озера. Це стосується і кількості зафіксованих тут змов, і їх функціонально-тематичного складу, і форм їх побутування. Всього, за даними Т.С.Курец, в архіві були виявлені 592 змови, в тому числі з Прионежський району - 141, з Пудозький - 69, з Медвежьегорський - 48, з Кондопожского - 42.
Можна намітити чотири групи джерел, які розширюють наші уявлення про змови Прионежья.
Дані про змови, записаних навколо Онезького озера, можуть бути узагальнені в наступній таблиці (список скорочень назв джерел наведено в кінці статті):
Хоча дані, включені до таблиці, мають неповний характер, загальне число змов дуже велике - 938.
Залучення додаткових порівняно зі збіркою «українські замовляння Карелії» матеріалів не просто розширює кількісно корпус змов Прионежья, але відкриває принципово нові можливості їх вивчення.
До сих пір ми можемо працювати з живою магічною традицією, фіксувати змови і ритуали їх виконання в природному середовищі, спілкуватися з магічними фахівцями на одній мові, спостерігати за ними рік за роком, розпитувати про їхнє життя і т.д.
Якщо звернутися до витоків традиції, то і тут відмінності досить наочні. І билини, і голосіння почали активно фіксуватися в Прионежье тільки в середині XIX ст .; до цього ми маємо окремі, нечисленні і випадкові записи. Тим часом традиція змов фіксується вже у 2-й чверті XVII ст. тобто приблизно на 200 років раніше, ніж билини і голосіння!
Нам уже доводилося писати про те, наскільки цікавий Олонецкий збірник як пам'ятник народної словесності XVII в. Сьогодні хотілося б відзначити ті характеристики Олонецкого збірки, які надають йому значення як вихідного пункту всій Прионежський традиції.
У ньому поєднуються тексти усного, фольклорного походження та тексти, висхідні до рукописної традиції - до так званим апокрифічних молитов. Взаємодія усних і рукописних традицій виявлялося в двох зустрічних процесах: з одного боку, книжкові тексти переходили в усне побутування і «вростали в плоть» фольклорної традиції; а з іншого - фольклорні тексти фіксувалися на листі і отримували обробку в дусі книжкової традиції.