В основу сучасної системи освоєння цінностей физичес-кой культури і спорту необхідно закласти теоретичні кон-цепції, що визначають інноваційні підходи та нові педаго-ня технології, які сформувалися в теорії физичес-кой культури в останнє десятиліття.
Розглянемо докладніше кожне з інноваційних напрямків, що визначають їх змістовну і педагогічну сутність.
Фізкультурний виховання. Цільова спрямованість современ-них педагогічних програм зовсім виразно стверджуючи-ет необхідність формування фізичної культури особистості дітей, учнів, студентів, стверджуючи тим самим філософсько-культурологічний підхід до організації навчального процесу з фізичного виховання [5, 8].
Але традиційно процес фізичного виховання зводиться до фізичного розвитку, фізичної підготовки, формування фізичних якостей, рухових умінь і навичок займаю-трудящих, т. Е. Акцентується на біологічний, руховий аспект.
Необхідно ставити ширші цілі - виховання че-рез культуру, за допомогою освоєння ціннісного потенціалу фі-зичних культури. Таким чином, фізкультурну виховання - це педагогічний процес формування фізичної культу-ри особистості.
Основними показниками фізичної культури як властивості і характеристики окремої людини є наступні:
турбота людини про підтримку в нормі і вдосконаленні свого фізичного стану, різних його параметрів (здо-ровье, статура, фізичні якості і рухові спо-можності);
різноманіття використовуваних для цієї мети коштів, розум «ня ефективно застосовувати їх; схвалювані і реалізовані на практи-ке ідеали, норми, зразки поведінки, пов'язані з турботою про тілі і фізичному стані; рівень знань про організм, про фізичний стан, про засоби впливу на нього і методах їх застосування;
ступінь орієнтації на турботу про свій фізичний стан; готовність надати допомогу іншим людям в їх оздоровленні, фі-зичних вдосконаленні і наявність для цього відповідних щих знань, умінь і навичок [10].
Теоретіческімоснованіем фізкультурного виховання служать педагогічні принципи його організації: гуманізація, полі-варіантність і різноманіття, гармонізація. Його основоположні-щим принципом є єдність світоглядного і двига-ного компонентів.
Технологічним підставою фізкультурного виховання виступила-пают деятельностниі підхід, нове розуміння освітньої діяльності, пріоритет емоційного аспекту спортивних за-нять, ефект задоволення і успіху.
Специфічна частина фізкультурного виховання містить ре-шення рухових завдань: формування фізичних якостей, умінь і навичок управління рухами, а також возможнос-тей раціонального використання фізичного потенціалу.
Валеологічну виховання. В основу валеологічного воспи-вання покладені інформаційні та практичні підходи до фор-мування здорового способу життя: ознайомлення дітей з багато-образ традиційних і нетрадиційних засобів і методів з-зберігання і зміцнення здоров'я, виховання потреби в здо-ровом стилі життя.
У сучасній школі, здавалося б, пішли правильним шляхом: ввели до шкільної програми обов'язковий предмет - ва-леологію. Передбачалося, що якщо озброїти дітей знаннями про здоров'я, здоровий спосіб життя, про правила здорового сексу, можна, хоча б частково, вирішити проблему захворювань і деви-антн ситуацій. Але хаотичне, спонтанне, а часом повне від-присутність методики викладання даного предмета і слабка під-готовка педагогічних кадрів, які не здатні ефективно орга-нізовать викладання цього предмета, привели до діскредіта-ції і заборони цієї дисципліни в школі. Проте завдання оздоровлення дітей не знята і звучить з ще більшою актуально-стю, оскільки це дійсно важливе і перспективне на-правління за умови його методологічного, теоретичного і технологічного забезпечення.
В основу валеологічного виховання мають бути покладені інформаційні та практичні підходи до формування здо-рового способу і стилю життя: ознайомлення дітей з різноманіттям третьому традиційних і нетрадиційних засобів і методів сохране-ня і зміцнення здоров'я, виховання потреби в здоровому способі життя.
Здоров'я людини - проблема, далеко вийшла за межі медичної науки. За твердженням ряду вчених, збереження здоров'я цілком залежить від ставлення самої людини до цього дорогоцінного дару природи, від його способу життя, поведінки. Ніхто і ніщо не зможе допомогти зберегти здоров'я, примножити його або, навпаки, втратити його, як це роблять самі люди. Ми з подивом спостерігаємо приклади девіантної поведінки дітей, здавалося б, з найбільш благополучних сімей. Наркоманія, алкого-лізм, проституція процвітають в благополучних по еко-ким показниками товариства (їм-то чого не вистачає?).
Рішення даних проблем є перш за все в усвідомленні че-ловеком своєї влади над здоров'ям, яке, як справедливо ут-верждается, «не купиш в аптеці». Необхідно з дитинства вчити дитин-ка уважно ставитися до свого здоров'я і намагатися збереженні-нять той потенціал, який закладає природа кожної людини.
ня і примноження здоров'я людини даний феномен є по суті одним з найзначніших і ефективних, по-кільки кожна з цінностей фізичної культури в тій чи іншій мірі «працює» на здоров'я людини.
Проведене нами анкетування студентів українських вузів показало, що для більшості з них (82% опитаних) здоро-вье є базовою цінністю. Однак цілеспрямовано зани-маться його збереженням і зміцненням не вистачає часу, зна-ний. Матеріальний рівень життя не дозволяє в повній мірі користуватися платними послугами оздоровчих центрів, бас-Сейн, платних тренажерних залів і т.д. Однак слід відзначити її еконо-тить високу переконаність студентів в позитивному впливі спортивної діяльності на якість здоров'я, на відновлення процесів-ня розумової працездатності.
Дослідження показало, що більшість студентів правильно оцінюють роль окремих факторів і засобів в зміцненні і со-зберіганні здоров'я: 40,6% віддають перевагу спортивному діяль-ності; 57,2% вважають, що раціональне харчування - найбільш важливий фактор, що впливає на здоров'я. Лише незначна частина студентів (1,1% опитаних) вважає, що зберегти здоров'я допоможе пасивний відпочинок.
Однак в реальному житті пасивну форму дозвілля використовує досить велику кількість студентської молоді. У зв'язку з цим зростає роль валеологічного виховання, ключовий пробле-мій якого стає процес формування фізичної куль-тури особистості.
Концепція валеологічного виховання молоді повинна мати свої методологічні технології та підходи, засновую-щіеся на сучасних поглядах і принципах, на яких базується-ється сучасна система виховання. До них слід віднести:
а) системно-ціннісний підхід, основа якого полягає в
розумінні виховання як цілісного явища, яке развива-
ється в єдності впорядкованості безлічі елементів і струк-
турне підстав;
б) особистісно орієнтований підхід, що дозволяє напол-
нять процес валеологічного виховання мотиваційно-потреб-
ностно змістом, активним включенням молоді в деятель-
ність щодо вдосконалення власної фізичної природи і
формування здорового способу життя;
в) освітній підхід, який дозволяє формувати
усвідомлене ставлення молоді до здоров'я, фізичного по-
потенціалом, спортивного стилю життя на основі освоєння і инте-
ріорізаціі знань.
Дані методологічні підходи повинні стати основою для розробки змісту концепції валеологічного виховання і вирішення наступних ключових завдань:
• підвищення інтересу до занять спортивною діяльністю і визначення ціннісних орієнтирів самого людини в укреп-лення здоров'я;
• формування готовності людини до самостійної орга-нізації спортивної діяльності з розвитку власних розумі-ний і рухових здібностей для зміцнення свого здоров'я і творчого довголіття;
• підвищення рівня компетенції викладачів, їх спосіб-ності навчати молодь новим оздоровчим технологіям, використовувати і підбирати індивідуалізовані оздоровитель-ні методики.
• інформаційну, що забезпечує передачу сукупності знань;
• мотиваційну, яка формує відносини, запити, цілі, плани особистості;
• операційну, що забезпечує формування умінь, на-навичок, методів і способів дій.
Програма валеологічного виховання в вузі повинна содер-жати такі розділи і пріоритетні напрямки:
• виховання фізичної культури студента;
• виховання потреби і навичок спортивного стилю життя;
• освоєння оздоровчих методик і систем.
Відомо, що XXI століття проголошений міжнародними орга-ціями століттям освіти і в ньому валеологічної освітньої-ня повинно знайти своє гідне місце в структурі загальної освіти сучасної молоді.
формування олімпійської культури, заснованої на гуманітарних і гуманістичних цінностях фізичної культури і спорту.
Олімпійська культура з її потужним гуманізуючим содер-жанием здатна подолати вже сформовану практику утілі-тарного ставлення до фізичної культури, наповнити процеси фізичного виховання і спортивної підготовки культурним і духовним змістом на основі ідеалів, втілених в Олімпій-ської Хартії.
Історичні цінності олімпійської культури включають в себе знання про витоки спорту, олімпійського руху, історію ста-новлення наукового знання про спорт, про еволюцію цінностей, норм, смислів олімпізму.
Світоглядні цінності олімпійської культури виражені-ються в філософському осмисленні спортивної діяльності, раз-розробці гуманістичних засад спорту, розвитку олімпійського руху відповідно до ідеологією Олімпійської Хартії.
Комунікативні цінності олімпійської культури в наиболь-шей мірою характеризують спорт як засіб спілкування, взаємо-розуміння народів. Ці цінності яскраво демонструють інтерна-циональность спортивної діяльності. Мова спорту не вимагає перекладу, він зрозумілий і доступний кожному, хто долучається до спортивних занять, пізнає їх красу, емоційність, ху-дожественного самоцінність.
Таким чином, олімпійська культура становить сукупність Накопичених людством знань, норм, цінностей, смислів,
зразків поведінки, відповідних ідеології Олімпійської Хартії, філософії олімпізму, на основі яких формується гуманістичний спосіб життя соціуму і стиль життя особистості.
Засвоєння цінностей олімпійської культури відбувається через систему освіти і виховання.
В рамках традиційного фізичного виховання, орієнтир-ванного на формування фізичних якостей і рухових розумі-ний і навичок, вирішувати завдання олімпійського виховання і обра-тання юнацтва надзвичайно важко. Необхідно розробити нові теоретичні підходи, що дозволяють перетворити тих-монолог прикладного використання засобів фізичної культу-ри в сторону освоєння культурних основ спортивної діяльності згідно-ти, посилити гуманістичні початку педагогічного процесу.
• процес формування знань про олімпійські ігри, істо-рії олімпійського руху, про гуманістичні ідеали і цін-ності олімпізму;
• процес формування інтересу до спорту, потреби до спортивних занять, прагнення до досягнення спортивного результату, перемоги в змаганнях;
• процес активного включення дітей і молоді в фіз-турне-спортивну діяльність різного спрямування: оздо-ровчих, спортивної, дозвільної.
Інноваційність процесу олімпійського виховання в отли-чие від фізичного полягає в його цілісності і інтегрується-ванне ™, в пріоритетному освоєнні культурного потенціалу спортивної діяльності. Формування спортивних умінь і навичок відбувається поряд з цілеспрямованим формуванням гуманістичних якостей особистості.
Як показують дослідження сучасних соціологів після-дних років В. А. Пономарчука, В.А.Вінніка, Г. В. Дивина, вже че-рез 2 - 3 роки занять в спортшколах в реакції на порушення пра-вил чесної гри підліток-спортсмен в 1,5 рази частіше займає байдужу позицію, ніж інші школярі.
Виховання таких якостей неодмінно має бути целена-правління, з використанням засобів дотримання чесної бо-
б, проявом юним спортсменом моральних, моральних якостей. Недостатня увага до питань морального вос-харчування призводить до формування у спортсменів егоїзму, стя-жательства, жадібності.
В основі діяльнісного підходу лежать ідеї відомого вченого Л. С. Виготського, пов'язані з тим, що особистість повинна в актив-ної формі, за допомогою діяльності засвоювати історичний досвід людства, зафіксований в предметах матеріальної та ду-ховної культури.
Глибинна сутність діяльнісного підходу до процесу олим-пійского виховання полягає в тому, що він орієнтований не толь-ко на засвоєння знань, а й на способи цього засвоєння, на образ-ці мислення і діяльності, на розвиток пізнавальних сил і творчого потенціалу людини. Цей підхід протистоїть вер-бальних методам і формам догматичної передачі готової ін-формації, марності знань, умінь і навичок, які не реалізуються в діяльності.
Тому в олімпійському вихованні важливо керуватися не тільки освоєнням знань, запам'ятовуванням історичних фак-тов, дат, цифр олімпійських рекордів, але і активним залученням третьому дітей та юнацтва в спортивну діяльність, розвиваючи в них прагнення до досягнення власних спортивних рекордів, і в першу чергу до перемоги над собою.
Нові підходи, реалізовані в олімпійському вихованні, вже найближчим часом дозволять поповнити ряди спортсменів людь-ми, що володіють високою культурою, освіченістю, роз-тим інтелектом, тими, кого ми називаємо «гармонійно розвиненою особистістю».
Спортізірованного фізичне виховання. У процесах адаптується-вання технологічних досягнень в області спорту в інтересах цілеспрямованого перетворення фізичного потенціалу мо-лодого людини важливе місце має зайняти визнання
пріоритету тренування як провідного і найефективнішого спо-соба такого перетворення.
Це особливо важливо для підвищення ефективності физичес-кого виховання дітей, підлітків і молоді. Раніше віддавалася перевага тільки руховим навичкам і вмінням. У резуль-таті втрачалися найсприятливіші можливості для розвитку фізичних якостей людини в сенситивні періоди їх вік-ної еволюції. Впровадження в методику фізичного виховання кон-цепції тренування в поєднанні з навчанням може виявитися ре-шує фактором перетворення менталітету педагогів і тертя-рів, які працюють з дошкільнятами, школярами і студентами.
Методичний арсенал фізичного виховання і «спорту для всіх» має бути істотно збагачений за рахунок використання конкретних технологій розвитку фізичних якостей і освоєння техніки виконання рухових дій, вироблених при здійсненні спортивної підготовки олімпійців. Суть Заїм-ня тут, звичайно, не в механічному перенесенні обсягів та інтенсивності тренувальної роботи олімпійців в практику фізичного виховання і «спорту для всіх», а в використанні напрацьованих ними шляхом багатьох проб і помилок найбільш удач-них прийомів досягнень в біомеханічному і функціональному планах .
На особливу увагу заслуговують успіхи олімпійців в організа-ції багаторічної спортивної тренування Фахівцям спорту вищих досягнень вже давно ясно, що кожен день 15 -20-років-ній спортивної кар'єри - на вагу золота. Фахівці в галузі фізичного виховання і «спорту для всіх» ще не перейнялися свідомістю того, що існує дефіцит часу і для повно-цінного формування та підтримки гідного рівня фізкабінет-чеський кондиції людини.
По суті нам тільки належить створити систему многолет-неї фізичної підготовки від народження до старості, і в цьому процесі досвід тренування олімпійців може стати серйозною концептуальної опорою для структурування етапів підготовки і конкретизації їх змісту.
Однак потрібно пам'ятати про необхідність розумної досить-сті фізичних навантажень в організації педагогічних впливів-тей і їх суворої збалансованості з індивідуальними спо-можності, мотивацією і рівнем спортивних домагань само-го займається.
Особливістю фізичної культури сучасного суспільства є певний дуалізм, який обумовлений наявністю двох рівнів цього виду культури: спортивного, який іноді називають елітарним, і масового, покликаного забезпечити раз-витие фізичних кондицій і зміцнення здоров'я основний ча-сти населення. Взаємодія цих рівнів не завжди відповідає
І якщо в сфері спорту діють, як правило, екстремальні режими перетворення фізичного потенціалу людини, то в області фізичного виховання в силу різних обставин інтенсивність цього процесу буває явно недостатньою. Метушні- • кає необхідність своєрідного компромісу, що дозволяє в повній мірі використовувати досягнення фізкультурного знання, досвід спортивної підготовки і (в той же час) піти від примітив-візма і організаційно-методичної слабкості фізичного вос-харчування.