Стиль мови англомана Павла Петровича, іронічно налаштованого до всього вітчизняного, відрізняється також великою кількістю іноземних висловів, прислів'їв, приказок, нерідко штучно перемішаних з російської лексикою.
Велику роль в мові роману грають порівняння. Спираючись на традиції усної поетичної творчості народу, Тургенєв черпає більшість порівнянь з навколишнього людини світу, наприклад: «схудлі, шорсткі, наче обгризені, корови жадібно щипали траву по канавах»; «Ми тепер голодні, як вовки»; «Васька, хлопчик років семи, з білою як льон головою ...»; «Її коса (княгині Р.) золотого кольору Й важка, як золото, падала нижче колін»; Фенічка «виглядала як звір»; «Дуняша ... поглядала на нього, пробігаючи повз перепілочка»; «Дворові хлопчаки бігали за« дохтуром », як собачки».
На відміну від консервативно-ліберального табору, демократичні журнали розійшлися в оцінці проблем тургеневского роману: «Современник» і «Іскра» побачили в ньому наклеп на демократів-різночинців; «Русское слово» і «Дело» зайняли протилежну позицію.
Вірно вказавши на дуже серйозні боку тургенєвського задуму, продиктовані класової тенденцією письменника, Антонович в той же час не звернув уваги-ні на протиріччя в світогляді Тургенєва, ні на боротьбу між його класової тенденцією і реалістичним зображенням життя. Природно, що така полемічна однобічність, навіть при вірній «схожою політичної позиції, завадила критику об'єктивно оцінити проблематику роману.