Традиційним для більшості громадян нашої країни є віросповідання православного християнства. Однак близько 5 млн. Наших співвітчизників сповідують католицизм православної спрямованості.
Опорою їх віри служить Українська греко-католицька церква (УГКЦ).
Від Брестської унії до наших днів
Греко-католицька церква виникла в 1596 р коли була укладена Брестська унія (союз). Її умови, з одного боку, передбачали збереження православних обрядів і церковнослов'янської мови богослужіння, а з іншого - визнання католицьких догм, повної духовної та юридичної влади папи римського. Передумовою унії було те, що в ті часи західні українські землі перебували в складі католицького Польсько-Литовської держави - Речі Посполитої, яке прагнуло посилити свою владу в життя західноукраїнського суспільства.
Унія розколола український народ в релігійній сфері. У Західній Україні греко-католицька церква починає вкорінюватися, згодом ставши традиційною для більшості населення. До початку XVIII століття всі православні єпархії в Західній Україні перейшли в греко-католицизм. Це дуже турбувало правителів Російської імперії, де державною релігією було православ'я. Вони постійно втручалися в релігійне життя українських греко-католиків, намагалися повернути їх в православ'я. У той же час католицькі ієрархи прагнули розширити свій вплив і покатоличити українське населення.
З середини XIX століття греко ко-ка чи тичні священики перестають орієнтуватися на католицькі держави, уніатська церква починає активніше відстоювати інтереси українського народу. На початку XX століття греко-католицизм розквітає завдяки його діячеві митрополиту Галицькому Андрію Шептицькому.
Після приєднання Західної України до СРСР в 1939 р греко-католики стали жертвами переслідувань з боку радянської влади. Співробітники НКВС розробили детальний план ліквідації УГКЦ, але в цей час почалася Велика Вітчизняна війна і цей процес не був завершений. Оскільки УГКЦ стояла на націоналістичних позиціях, під час Великої Вітчизняної війни вона співпрацювала з ОУН-УПА, яка боролася проти радянської влади.
Після війни в 1946 р УГКЦ все-таки вдалося ліквідувати. Це сталося на Львівському соборі, де Брестська унія була визнана недійсною. УГКЦ перевели в Російську православну церкву (РПЦ).
Зараз Українська греко-католицька церква налічує понад 3 тисячі громад, які діють не тільки в Західній Україні, як прийнято вважати, а й на всій території української держави. Зокрема, в Харкові є одна греко-католицька громада - Свято-Миколаївська парафія, настоятелем якої є о. Микола (Семенович). Вона входить до складу Донецько-Харківської єпархії, очолюваної о. Степаном (Меньок). Греко-католицький храм в Харкові поки ще перебуває в стадії будівництва, розташований він по вулиці Гвардійців-широнінців. Але поки поруч з майбутнім храмом на території дитячої спеціалізованої лікарні Охматдит діє невелика греко-католицька капличка, де проводяться богослужіння. Є греко-католицькі церкви і в Харківській області: в м Люботині і смт Покотилівка.
«Ми раді всім, хто шукає Бога»
«Часу» вдалося поспілкуватися з представником УГКЦ в смт Покотилівка о. Віктором.
- Скажіть, у чому корінна відмінність греко-католицизму від православ'я?
- Ми, греко-католики, по суті, православні, просто наша церква є в сопричасті з Папою Римським, якого бачимо символом єдності Христової церкви. А в іншому значних відмінностей немає, ми так само, як і православна церква, належимо до візантійського обряду, тобто наше богослужіння, богослов'я, духовність, за великим рахунком, такі ж, як і в православній церкві.
- На Слобожанщині поки немає окремої греко-католицької єпархії. Прихід тут невеликий в порівнянні, скажімо, з будь-яким містом Західної України. Багато людей не знають толком, хто ми, часто плутають нас з римо-католиками. Але ми раді всім, хто шукає Бога. Двері нашої церкви відкриті для всіх.
- А яка чисельність вашого приходу в Покотилівці?
- Складно назвати точні цифри. За офіційними даними, близько 500 осіб. Служби у недільні та святкові дні наш храм відвідують до 100 осіб.
- Які ваші взаємини з іншими церквами, зокрема, з Українською православною церквою Московського патріархату (УПЦ МП), Київського патріархату (УПЦ КП), Української автокефальної православної церквою (УАПЦ), римо-католиками?
- З УПЦ КП і УАПЦ ми маємо дружні, братські відносини, побудовані на християнській любові, які проявляються у взаємодопомозі, взаємної підтримки. З Московським патріархатом справа йде трохи інакше. Неприязнь його представників до нас стала перешкодою для встановлення більш теплих контактів, хоча ми зі свого боку будемо дуже раді, якщо наші відносини покращаться. З римо-католиками ми співпрацюємо незважаючи на істотні відмінності в обрядах і культурі.
- Як ви вважаєте, що необхідно, щоб кожен, хто сповідує греко-католицизм на Слобожанщині, міг би відчувати себе так само вільно, як, наприклад, у Львові чи Тернополі?
- Перш за все, необхідно встановлення взаєморозуміння між церквами, намагатися знаходити спільну мову і проявляти християнську любов один до одного. Це стосується і звичайних мирян, і священиків.
На закінчення слід сказати, що сьогодні в Україні досить складною проблемою стало проникнення політики в релігійну сферу. Багато політичних діячів і навіть глави держави спираються на певні релігійні конфесії з метою розширення свого електорату. Очевидно, що зараз представники православної конфесії мають більше привілеїв. Це стало причиною частих конфліктів греко-католиків і православних, а також всередині самої православної конфесії. Яблуком розбрату стають поділ сфер впливу, боротьба за лідерство, земельні ділянки, культові будівлі, церковне майно. У боротьбі за владу і вплив політикам, проте, не слід забувати, що, перш за все, Україна зобов'язана стати по-європейськи демократичною країною, де кожен її громадянин повинен знати, що, якщо він парафіянин будь-якої церкви, то держава не буде заохочувати одних і обмежувати інших віруючих, а забезпечить різних конфесій рівні умови їх діяльності та рівні права всім віруючим.
Матеріали за темою