1.2 Хоровий спів як вид музичної діяльності
Спів займає провідне місце в системі музично-естетичного виховання дітей. В. Сухомлинський стверджував, що спів як би відкриває людині очі на красу рідної землі. Пісня супроводжує людину з самого раннього дитинства. Вона впливає на його почуття, займає дозвілля.
Хоровий спів - один з видів колективної виконавської діяльності на уроках музики. Воно сприяє розвитку співочої культури школярів, їх загальному та музичному розвитку; вихованню духовного світу, становленню світогляду, формуванню майбутньої особистості.
Рішення задач музичного виховання можливе лише за умови досягнення школярами художнього виконання музичного репертуару. Виконання вимагає оволодіння вокальними навичками і вміннями як засобами виразності. Розвиток цих навичок і умінь не є самоціллю, а служить розкриттю змісту музики [8, с.100].
Ветлугіна Н.О. в своїх роботах зазначає, що «спів відноситься до числа тих видів музичної діяльності, в процесі якої успішно розвивається естетичне ставлення до життя, до музики; збагачуються переживання дитини »[4, с.108].
Вокальне виховання в хорі - найважливіша частина всієї роботи в колективі. Основна умова правильної постановки вокального виховання - підготовленість керівника для занять зі школярами. Хорошим варіантом стає той випадок, коли вчитель музики володіє красивим голосом. Тоді вся робота будується на показах, що проводяться самим керівником. Але і інші форми роботи дозволяють успішно вирішувати питання вокального виховання. У таких випадках вчитель часто використовує показ за допомогою хлопців. Шляхом порівняння вибираються кращі зразки для показу.
У кожному хорі є діти, від природи правильно співаючі, з красивим тембром і правильним звукоутворення. Систематично застосовуючи поряд з колективною вокальної роботою індивідуальний підхід до всіх в класі, педагог постійно стежить за вокальним розвитком кожного з них. Але навіть при самій правильній постановці вокальної роботи вона приносить різні результати у різних хористів. Як немає зовні однакових людей, так і немає однакових голосових апаратів.
Велике значення в оволодінні будь-яким матеріалом займає увагу. «Увага - це спрямованість психічної діяльності і зосередженість її на об'єкті, що має для особистості певну значимість (стійку або ситуативну)» [17, с.67].
Виховання вокально-хорових навичок вимагає від музичного керівника постійної уваги, а значить інтересу і працьовитості. Співу, як будь-якому мистецтву, необхідно вчитися, вчитися терпляче і наполегливо.
Продовжуючи традиції вітчизняної вокальної педагогіки і практики, багато педагогів досягають результатів у вокальному вихованні. Більшість фахівців різними шляхами підходять до однієї і тієї ж простій істині: дитячий голос, що володіє своєрідністю тембрів, знаходиться в постійному розвитку і зміні в залежності від росту організму дитини. Звичайно, на розвиток голосу впливають і інші фактори: система вокальних вправ, правильно поставлена робота над співочим диханням, звукоутворення, артикуляцією і так далі. Тут важливий режим дня дитини і регулярність проведених занять.
Звертаючись до хорового співу на уроках музики в початковій школі, вчитель повинен знати особливості голосу молодшого школяра. Це завдання полягає в тому, що дитячий організм, на відміну від дорослого, знаходиться в постійному розвитку, зміні. Розуміння особливостей дитячої фізіології вимагає від учителя дотримання охорони та гігієни дитячого співочого голосу. З огляду на, що спів - процес фізіологічний, в якому відбувається велика витрата енергії, уваги, не слід допускати перевтоми дітей. Необхідно проводити заняття в провітрених, що не задушливих приміщеннях, дотримуватися оптимальний ритм роботи і відпочинку не допускати форсованого звучання дитячих голосів [23, c.32].
Спів корисно, якщо спів правильно в вокальному відношенні, а це можливо при дотриманні певних принципів. Спів сприяє розвитку голосових зв'язок, дихального і артикуляційного апаратів. Правильно проведене спів зміцнює здоров'я дітей.
Співочий голос може бути вихований практично у всіх, крім патологічні випадки. Правильне співоче розвиток з урахуванням вікових особливостей і закономірностей становлення голосу сприяє розвитку здорового голосового апарату.
Навчання дітей співу пов'язано із завданням обережного розвитку дитячого голосу і збереження природного звучання. Тому педагогу необхідно знати основи фізіології та охорони дитячого голосу, володіти методами і прийомами співочого розвитку школярів, знати особливості дитячого голосу. [8, с.99].
Охорона і гігієна дитячого співочого голосу.
Охорона дитячого голосу тісно пов'язана з постійною мінливістю. Діти здатні витримувати фізичні навантаження, спів - це процес фізіологічний і вимагає великих витрат енергії, пов'язаних з диханням, утриманням вокальної позиції, тренуванням навичок. Керівнику завжди слід уважно ставитися до здоров'я дітей.
Заняття слід проводити в провітрених приміщеннях. Необхідно дотримуватися такої ритм роботи, при якому діти після навантажень мають повноцінний відпочинок, що сприяє зняттю напруги після складного уроку. Небажано займатися в ранній час, коли голос, як кажуть, «ще спить».
Шкідливо діють на голосовий апарат холод, спека, пил. Розхитують голос гучні розмови і Крикливий спів, виконання завищеного за складністю репертуару [23, c.56].
Перед співом не рекомендується вживати в їжу нічого, що б дратувало горло: гостре, солоне, гаряче, холодне, а так само шоколадні цукерки і солодощі. Негативно діє на голос перевтома. При хворобах голосового апарату, при перевтомі слід дати дитині відпочити, його голос повинен знаходитися в стані спокою.
Далі нами будуть розглянуті основні вокально-хорові навички.
Інформація про роботу «Психолого-педагогічна та експериментальна перевірка педагогічних умов щодо розвитку вокально-хорових навичок у молодших школярів на уроках музики»
Розділ: Педагогіка
Кількість знаків з пробілами: 78976
Кількість таблиць: 4
Кількість зображень: 0