Усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей, людини як явища Всесвіту і одночасно явища унікального, сприяли люди різних культур, національностей, політич-ських і ідеологічних орієнтації, різних релігій і художній-них пристрастей. Їх об'єднував XX століття: Ромен Роллан і Франсуа Моріак, Ернест Хемінгуей і Бернард Шоу, Томас Манн і Лао Ше, Токутомі Рока і Махатма Ганді, Альберт Швейцер і Лев Толстой і багато інших видатних представники духовної культури.
Світ вже знаходиться в планетарної ері, але ще немає общеплане-тарної культури, тому що ще не усвідомлена, що не відчута гостра необхідність людської солідарності. «Роз'єднані-ність людства загрожує йому загибеллю. Лише планетарне со-співпраця в умовах інтелектуальної свободи, високих моральних ідеалів дозволить людям подолати і загрозу всеоб-щей війни, і голод позбавлення, і одурманювання в дурмані «масової культури» і з багатьма іншими бідами і труднощами, які чекають людство в III тисячолітті » (6), - підкреслював А.Д. Сахаров.
У цих умовах зростає роль духовної, в тому числі художні-жавної культури, як стимулюючої моральне прозріння со-тимчасового людини.
Гуманітарний вектор цивілізації - як головний орієнтир виживання людства - це «відкриття» другої половини XX століття. Гуманізм III тисячоліття вбирає в себе всі ті гуманистич-ські цінності, які культивувалися протягом всієї історії людства і відкриває нові риси, важливі для нашого часу.
Людина у всіх сферах діяльності - політиці, економіці, науці, мистецтві повинен надходити як ЛЮДИНА, і як людина ВСЕСВІТУ, тобто відчувати свою причетність Всесвіту, нести відповідальність не тільки за себе, але і за Всесвіт, надходити не тільки за своїми «людськими мірками »але і по« мірками Всесвіту ». Такий досвід людство вже накопичило в художній культурі, тепер важливо його перенести на всю культуру. Художня культура - одна з небагатьох сфер діяль-ності людини, де гуманістичні цінності найбільш повно, послідовно і яскраво втілювалися в творах мистецтва протягом всієї її історії, «підживлюючи» і «очищаючи» чоловіча-ство, не даючи йому забувати про гуманізм.
Гуманізм сьогодні і тим більше завтра - це нова система цінностей і регуляторів поведінки людини в світі. Пріоритет гуманістичних цінностей - умова рішення радикальних про-блем сучасності.
Усвідомлення своєї приналежності до загальнолюдських цінно-ня, відчуття себе частиною людства передбачає усред-нення, нівелювання унікальності і самобутності кожної людини. Навпаки, розуміння себе людиною світу, людиною Всесвіту відкриває величезні можливості для прояву ін-індивідуальну здібностей, для культивування в собі духовної унікальності і винятковості. Вся практика розвитку художні-жавної культури демонструє реальність і можливість реалізувати гу-манітарного вектора існування людства.
Гуманітарний підхід - це інтегративний підхід з позицій загальнолюдських цінностей до всіх сторін життя: в еконо-номіці - це примат кооперативних зусиль над конкурентними; в політиці - примат гармонії над насильством і придушенням, в куль-турі - примат плюралістичної над насильницької моністіч-ністю і «однодумність» і т. д.
Відбувається усвідомлення необхідності громадського обуст-ройства на пріоритетах особистості. Суспільство в майбутньому може вибирати або традиційний устрій, де на вершині знаходиться держава, а всі громадяни - пасивний об'єкт впливу, уп-ління, маніпулювання з боку держави; або устройст-во, де пріоритетна особистість з її суверенними і невід'ємними правами і свободами, де держава і його владні структури лише засіб, що забезпечує рівні вихідні можливості своїм громадянам. Перспективне суспільство, побудоване на прин-ципах демократії. Вони сьогодні найбільш досконалі принципи політичної організації, єдиний ефективний спосіб гуманізації суспільного життя. В умовах демократії найбільш яскраво розвивається особистість, розцвітає духовне життя, благо-приємно живе художня культура. Демократія дозволяє суспільству не тільки виживати, але й удосконалюватися.
Сама по собі форма демократії - той набір характеристик, які проявляються в виборності керівництва, загальне і рав-ном виборче право, в плебесціти і референдумах, в наявності громадської думки. Це не абсолютна гарантія гуманізації суспільства, але демократичні умови дозволяють забезпечити «волю більшості» і «законні права меншості», розвивають і по-заохочувати громадську думку, навіть опозиційний і не пригнічують особистої думки; створюють атмосферу, де талант набуває визна-поділені привілеї реалізації.
У цих умовах цінується не тільки невелика група осіб, в чиїх руках зосереджена влада, а й активність широкої загально-ності. В кінці XX століття народи активніше втручаються в міжнародні відносини, впливають на прийняття тих чи інших політичних рішень. Досвід нашого часу підказує, що саме широкі громадські організації покликані створювати нові структури, відносини, цінності, на яких може будів-иться новий світ.
Гуманізація життя сучасного суспільства по-новому може висвітлити проблему співвідношення вищих універсальних цінно-стей і культурного своєрідності.
Є загальні людські цінності - право людини на життя, свободу, працю, право на мир, дах і їжу, на можливості долучитися до культурних, художніх цінностей. Ці права людини - лише «передпокій» перед будівлею обов'язків людини в цьому світі. Загальнолюдські цінності - це рівноважна сис-тема прав і обов'язків людини перед суспільством, а суспільства перед людиною.
Віддаючи перевагу універсальним культурним цінностям, важливо поважати національну, регіональну самобутність культу-ри. Культура має право на своєрідний прояв, з урахуванням національних, регіональних, етичних, психологічних особ-ностей народів, їх традицій і звичаїв.
Культурна інтеграція не повинна завершуватися тоталітарним одноманітністю, яке вбиває культуру. Нова система цінностей передбачає дбайливе і делікатне поводження з національною самобутністю культур. А цієї самобутності загрожує не тільки політика і ідеологія, а й технічні досягнення. Технічний прогрес за своєю природою космополітичний і він може надати нівелює дію на самобутність мов, художніх культур. Тому особливо важливо дбати про збереження непов-торімості і своєрідності культур, художніх традицій.
Гуманітарна глобальна культура передбачає не нівелювання культур, в тому числі художніх, а їх синтез, гармоні-чеський співвідношення і плідну поєднання.
Творчість представників різних національних культур - Коперника і Шопена, Гете і Чайковського, Рабле і Шоу, Сметани і Пікассо, зберігаючи національну своєрідність, належить об-щей культурі, культурі всього людства.
Процеси консолідації різних народів і культур, при БЕРЕЖ-ном відношенні до їх самобутності, відбуваються в Європі. Європа вже зараз може стати регіоном, який не знає кордонів, є світом для людей. Тут відкрито доступ до вільного спілкування між людьми, зняті перепони для подорожі і туризму, а це дозволяє краще знати, розуміти, відчувати культури інших народів, цінувати їх. Духовне життя Європи не затримується у прикордонних стовпів Європейського співтовариства. Відбувається сблі-ються між культурами Сходу і Заходу, є прагнення зрозуміти один одного, співпрацювати в різноманітних сферах і областях. При цьому проявляється турбота про культивування поваги особливостей традицій кожної з культур.
Гуманізація пронизує і таку сферу культури, як наука. Змінюється сама сутність науки. Принципово змінюється харак-тер пізнання. В процесі пізнання в допомогу людині підключа-ється комп'ютерна система. Це створює основу для розширення можливості науки, збагачення і полегшення наукового пошуку. Звільняється час людини для справді наукового творчості.
У науці відбуваються процеси, які можна визначити, як її гуманізацію.
Відбувається формування нового мислення, інтегративного за своїми підходами до досліджуваних об'єктів і ноосферне за своєю суттю, за визначенням академіка М.М. Моїсеєва (4). На основі цього мислення можна подолати традиційне протиставлення суспільства і природи, змінити традиційну орієнтацію на са-модостаточность і ізольованість систем знань про природу і систем знань про суспільство і людину. Обидві системи усвідомлюються як взаємозалежні по предмету - людині, вони активніше ис-товують взаємно напрацьований науковий інструментарій. Науки про природу, в кінцевому рахунку, теж про людину, вони вивчають умови життя і розвитку людини. Результати досліджень в області аст-Роном, геології, фізики, хімії і так далі мають життєво важливе значення для людини.
У сучасній науці відбувається цікавий процес Інтегра-ції методів і засобів пізнання між такими сферами, як наука і мистецтво. Якщо традиційна «точна» наука довгий час скептично ставилася до можливостей художнього позна-ня і розуміння світу, то сучасна наука більш чутливо і зацікавлено прислухається до можливостей художнього відображення і навіть черпає в мистецтві способи образного, поети-чеського сприйняття світу, що допомагає збагатити арсенал її засобів пізнання.
Відбувається процес синтезу раціонального знання, заснований-ного на логіці, і ірраціональної інформації, яка може бути не менш достовірною.
Гуманітарні знання, які нерідко дратували своєю НЕ-точністю представників традиційних природничо дис-ціплін, сьогодні ними ж сприймаються як спосіб пізнання не менше гідний, ніж в точних науках. Б.В. Раушенбах, розмірковуючи над цією проблемою, приходить до висновку, що образність, емоціо-нальность, безпосередність, художність інформації не слабка сторона пізнання, а один з можливих варіантів розумі-ня світу, без якого майбутня наука не зможе обійтися (7).
Об'єктом сучасної науки все частіше стають не окремі, фрагментарні, окремі явища, а великі системи дійсними-ності. І, одночасно, сучасних вчених все більше цікавить доля-суєт - і до цього їх «підштовхує» логіка сучасних досліджень - вивчення об'єктів унікальних, неповторних, одиничних, де складно використовувати тільки традиційні методи, не вдаючись до художніх засобів осягнення.
В середині XX століття культура пережила потрясіння, коли осоз-налу, що дві гілки її - наука і мистецтво - розійшлися в різні боки і втратили перспективи взаємного зближення. Ця тема хвилювала європейську і світову громадськість, виникали дискусії і дебати про перспективність мистецтва. Часом висказив-валися думки, що мистецтво вичерпало себе і не буде користуватися попитом в умовах науково-технічного прогресу. Кінець XX століття переконай-кові показує, що мистецтво, художня культура важливі в житті людства, необхідні як домінанта в розв'язанні найгостріших проблем сучасності.
Гуманітарний вектор розвитку сучасної культури позволя-ет говорити про ту еволюцію, яку проробляє культура в житті суспільства, про тих внутрішніх змінах, які відбуваються в системі «культура».