В ході лекції висвітлені такі питання, як визначення поняття корупції, її сутність, учасники, форми прояву, відповідальність за злочини корупційної спрямованості, а також способи боротьби з корупцією.
Лектор спробував найповніше і достовірно донести інформацію і розповісти старшокласникам про проблему корупції як такої, шляхи її вирішення, як в країні, так і в нашій республіці. Тема з перших хвилин викликало велику і жваву дискусію серед школярів.
Надалі розмова велася у формі живого діалогу, переривалася питаннями від школярів, прикладами з життя самих старшокласників і їх батьків. Помітні були позитивні результати від лекції, перевірочні питання лектора показало, що урок школярами засвоєний добре.
Що таке корупція? Відповідь на це питання відомий, здається, будь-якій людині.
Корупція - це корозія влади. Як іржа роз'їдає метал, так корупція руйнує державний апарат і роз'їдає моральні підвалини суспільства. Рівень корупції - своєрідний термометр суспільства, показник його морального стану і здатності державного апарату вирішувати завдання не у власних інтересах, а інтересах суспільства. Подібно до того, як для металу корозійна втома означає зниження межі його стійкості, так для суспільства втома від корупції означає зниження його опірності.
Корупція - це система протиправних дій владних суб'єктів, пов'язана з порушенням, перш за все, спеціальних правових норм, що визначають діяльність державних органів і посадових осіб.
З точки зору прихильників цієї теоретико-методологічної моделі, корупція є наслідком розвитку «патрон - клієнтських" відносин, коли в системі реалізації владних повноважень з'являється додаткова ланка в особі «клієнта», який і підкуповує агента, переходячи під його «патронаж» за певну винагороду . Саме відносини «клієнт - агент» і вважаються власне корупційними. Тобто в даному випадку корупція чітко прив'язана до корисливого інтересу одного (клієнта), що будить корисливий інтерес іншого (агента), що цілком підпадає під визначення зловживання службовим становищем. Причому саме розуміння користі повинно бути чітко визначно з точки зору відповідних правових норм, інакше корупційний характер діяння може бути оскаржений або поставлений під сумнів.
Потребує більш чіткого оформленні та сама система протиправних діянь, які підпадають під поняття корупційних. Диференціювати корупційні дії і визначити межі таких понять, як цивільно-правові корупційні делікти, дисциплінарні корупційні проступки, адміністративні корупційні проступки, корупційні злочини. Наведення порядку в цій галузі, безумовно, буде сприяти оптимізації та збалансованості антикорупційної політики.
Окремої уваги потребує проблема дарування і прийому подарунків посадовими особами, яка в юридичній практиці практично не вирішена. І справа зовсім не у відсутності професіоналізму в співтоваристві правознавців або законодавців, а у виключній специфічності самого предмета. Тут, з одного боку, виникають питання з визначенням фінансових меж допустимих підношень, а з іншого боку, неминуче вторгнення в сферу морально-етичних норм, традицій і звичаїв, що панують в суспільстві.
Останнім часом введено в обіг таке поняття, як «коррупциогенность» правових норм. Мова тут йде про фактичну нормативної провокації вчинків, які можуть бути кваліфіковані як корупційні. Причому причини корупціогенного нормотворчості можуть бути як об'єктивно-неупередженими (елементарні - непрофесіоналізм і недалекоглядність), так і суб'єктивно-корисливими.
Прихильники даного підходу виходять з того, що взаємодія між суб'єктом і об'єктом владних відносин здійснюється в рамках моделі «принципал - агент». Як верховного принципала в демократичній державі виступає народ. Агентом ж є посадова особа, якій принципал видає якийсь мандат у вигляді системи повноважень і визначає через законодавство, для яких цілей ці повноваження повинні використовуватися. Тут слід згадати про особливе становище у владній ієрархії керівників державних органів, що обираються глав держав, суб'єктів федерації, глав муніципальних утворень, яким притаманна подвійність їх статусу. По відношенню до народу вони виступають в якості агентів, по відношенню ж до своїх підлеглих вони є принципалом.
Розглядаючи корупцію як інтегруюча поняття для цілого ряду вчинків і дій владних суб'єктів (причому, не обов'язково політичних), що відхиляються не тільки від правових, а й від моральних норм, ми автоматично закликаємо до мобілізації громадянського суспільства в процесі впливу на управлінські структури.