Етногенез та етнічна історія. Совре-менное населення двох материків Америки налічує близько 585 млн. Чоловік. За язи-кової приналежності його нерідко ділять на дві частини: населення Латинської Америки, т. Е. Країн Північної (Мексика), Центральної і Південної Америки, де пануючими язи-ками є іспанська (в більшості країн) і португальська (в Бразилії); і населення Північної Америки, в основному кажучи-ний англійською мовою (США і Канада), хоча в одній зі східних областей Канади досі зберігає етнічну самостійно-ність франкомовне населення. Подоб-ное розподіл не враховує, що до сих пір не тільки збереглися індіанські мови корен-ного населення, але на них говорять майже 36 млн. Чоловік.
Америку нерідко називають Новим Світом, маючи на увазі при цьому, що для частини амери-канського населення материк Євразії був колишньої батьківщиною (Старим Світом) до їх пе-реселенія після відкриттів Колумба. Але це справедливо не тільки по відношенню до по-Томка європейців або негритянського насе-лення, вихідцям з Китаю або Індії. Для че-ловечества в цілому Американські матері-ки це Новий Світ. Правда, переселення почалося задовго до плавання Колумба. За останні десятиліття накопичується все більший археологічний матеріал, який дозволяє датувати поява людини в Америці дуже ранній епохою - 40 тис. Років до н. е. Археологічне вивчення американ-ських материків, хоча і зробило величезні успіхи, знаходиться ще на самому початку свого розвитку. Можливо, подальше вивчення ще більш удревніть цю дату.
Були в науці спроби довести, що фор-мування людини йшло не тільки в Старому Світі (Євразія і Африка), але можлива ево-Люція місцевих американських широконосих мавп до стадії антропоїдів. Однак на-науковими даними такі гіпотеза підтверджена-ни були, а думка більшості досліджень телей, що Америка була заселена людиною через Північно-Східну Азію, з кожним го-будинок отримує все більше підтверджень са-мого різного характеру. Геологія, дослі-дуючи історію оледенений і коливань рівнів-ній океану, вважає, що були періоди (і не один), коли Чукотка і Аляска з'єднувалися перешийком. З цим згодні і зоологи, від-меча близькість видового складу живіт-них Євразії та Північної Америки.
До такого ж висновку приводить і сопостав-ня археологічних матеріалів Сибіру і Північної Америки. В епоху верхнього палео-літа дослідники знаходять між археоло-ня культурами цих частин світу мно-го спільних рис.
Дані антропології корінного населення Америки, навіть з урахуванням спірність багатьох проблем, також схиляють нас на користь того, що амеріканоідная раса найближче за основними, найбільш стійким антропологіч-ським ознаками до монголоидам Старого Све-та. Багато класифікації включають американоїдів як особливу гілку, підраса, до складу великої монголоїдної раси людства. Прямі жорстке волосся, виступаючі вилиці темна пігментація волосся і очей, темна пігментація шкіри - від жовтуватого до червонокоричнева, слабо розвинений третинний воло-сяной покрив - все це доводить близьку спорідненість монголоидов Старого Світу і аме-ріканоідов. Основні відмінності американських індіанців від монголоїдів - різка профілі-ровка особи, сильно виступаючий ніс (іноді з горбинкою, «орлиний»), рідко зустріч-ющийся епікантус - можна віднести, як вва-тануть фахівці, або до варіацій, які виникли пізніше, коли амеріканоідная і монголоїдна раси розвивалися вже відокремлений-но, або пояснити тим, що американоїди зберегли ряд рис найдавніших монголоїдів, які в Старому Світі були втрачені.
Набагато складніше пояснити наявність в ант-ропологіческом вигляді південноамериканських індіанців негроавстралоідних рис. Були спроби пояснити це прямими контактами між населенням Америки і Південної частини Тихого океану. Але є й інша пояснити-ніе- міграції окремих груп не ограни-Чіва тільки періодом верхньому палеоліті-ту були і більш пізні просування насе-лення. Антропологи простежують цілу це-нирку проявів негроавстралоідних рис (о. Тайвань, Південна Японія, айни на о. Хок-Каїда). Можливо, що якісь групи негро-австралоїдного вигляду просунулися по по-бережемо Тихого океану до областей Південної Америки.
Ескімоське населення Аляски, Канади, Гренландії і алеути відрізняються від інших аборигенів Америки якраз дуже великий близькістю до основних антропологічним групам Північно-Східної Азії, що позволя-ет припускати їх більш пізній переселити-ня в Америку.
З огляду на, що археологія Америки изуче-на недостатньо і, головне, дуже нерівно-мірно по зонам, можна намітити лише найзагальніші шляхи освоєння людьми нового матері-ка. Спочатку, мабуть, були засідан-лени західні регіони, з яких йшло поширення груп первісних мисливців все далі на південь. Пізніше почалися переме-щення населення всередині Америки в цілому і окремих американських материків. Це ос-воение зайняло від 20 до 30 тис. Років. Дослід-Ватель не відкидають можливості більш позд-них переселень з Азії. Але навряд чи вони зіграли скільки-небудь помітну роль, за винятком Арктичного регіону, в житті корінного американського населення до епохи Колумба. Переїхавши до Америки в епоху верхнього палеоліту через Берінгоморье і Аляску, предки американських індіанців ство-чи класові цивілізації, переконливо дока-зав тим самим спільність законів историче-ського розвитку людського суспільства, його культури.
Північна і Південна Америки, з'єднані до часу появи там людини вузьким перешийком, продовжували зберігати відчуй-мі відмінності у видовому складі рослин і Тварин. Південна Америка, яка відокремилася від інших материків раніше Північній, володіє досі вельми своєрідною флорою і фауною. Значні її площі, що лежать в тропічній зоні, зайняті американ-ськими джунглями - сельвою, з буйною рослинністю, великою кількістю комах і птахів, які не-сприятливими для людини. Не набагато кращі були і прилеглі з півночі і південному вос-струму області більш посушливих американських саван зі швидкими сезонним ко-лебанія: то заливаються проливними дощу-ми, то висушує сонцем. Більш сприятливими-ятним був помірний південь материка, де в трав'янистих степах пампи мешкали отари не-великих тварин - гуанако, об'єкт полювання місцевого населення.
З півночі на південь всю західну частину Пд-ної Америки займає велика гірська сис-тема Анд. В гірських долинах, що відкриваються до Тихого океану, і в північних передгір'ях умови для життя людини виявилися наибо-леї сприятливими, і з плином часу тут стали виникати одні з перших циви-зації цього континенту. Подібні умови були і на території великого перешийка, який часто називають Мезоамерики. Тро-пическое лісу тут чергуються з гірськими плато, а на півночі Мезоамерики з'являються посушливі степи, що переходять часом на справжні пустелі. У передгір'ях Мезоамерики склалися найбільш сприятливі умови для розвитку матеріальної культури, і імен-но цю область багато дослідників вважають батьківщиною основного хлібного рослини Амері-ки - кукурудзи, або маїсу.
Північна Америка набагато більш благо-приємна для розселення людей. Тільки за-падная її частина зайнята величезної гірської сис-темою Кордильєр. Решта території представляє собою порівняно плоску рав-нину, підняту в центрі сходу невисо-кими і сильно згладженими горами АППА-чий. Основні річкові системи, особливо протягом Міссісіпі з Міссурі, і ще раз-пріятствовалі розселенню груп первобит-них мисливців на всьому просторі матері-ка. Помірний клімат материка тільки на півдні відрізняється посушливістю, а на півночі, від-критому Льодовитого океану, - холодної зи-мій і прохолодним літом. Тваринний світ Північної Америки був багатий і різноманітний: північні і благородні олені, бізони, мас-са водоплавної птиці, достаток риби в річках і озерах. Північноамериканські хіщ-ники - гірський лев (пума) і сірий ведмідь (грізлі) не могли скласти серйозну небез-ність для людей і самі ставали об'єктивним тому полювання.
Одним з найважливіших факторів историче-ського розвитку є сама людина, розмі-ри людських колективів. За досить при-близно оцінками, чисельність всього ін-дейскіх населення до появи європейців становила всього кілька десятків Міллі-нів людина. І це на два величезних матері-ка. У той же час в Африці проживало не менше 85 млн. У Північній Америці (без Мексики) жило лише трохи більше 10 млн. Індей-ців. Групи первісних мисливців, проник-ших в Америку, були дуже невеликі, і, хо-тя таких переселень було багато, потребова-лись час і колосальні зусилля, щоб рас-селитися по материках, пристосуватися до місцевих, часто дуже незвичним ус-лрвіям життя , освоїти навколишнє середовище і т. д.
Однією з найскладніших завдань, вирішених повністю і зараз, залишається вивчення і класифікація мов корінного населення Аме-рики. Більш-менш визначено положе-ня тільки однієї мовної сім'ї - ескімос-ско-алеутської. У мовах цієї сім'ї простежено-ються помітне відміну від решти індіанського світу і зв'язок з групами палеоазі-АТСК населення Чукотки і Камчатки (чук-чами, коряками, ительменов).
Приводиться тут перерахування деяких мовних сімей або груп включає в
себе лише найбільш відомі і цікаві Для етнографії мовні спільності індіанців
Америки.
1. Ескімосько-алеутская сім'я. У неї в хо-дять ескімоси, що займають приполярні об-ласті Аляски, Північної Канади, Гренландії. Розпадається на ряд діалектів. Алеути рас-селену на Алеутських островах.
2. атапаскская сім'я або на-дене. Пле-мена, що говорили на мовах на-дене, рассе-лени дуже широко, від Аляски до Каліфор-ванні і Мексики. На південь вони просунулися поз-же (навахи і апачі). Спочатку Рассел-лись в тайговій зоні північного заходу.
3 алгонкинов-вакашская сім'я. Племена були розселені на північному сході, в районі Великих Озер і по р. Св. Лаврентія. І сей-годину тут живе (в Канаді і в США) до 90 тис. Індіанців, які говорять на алгонкинських мовами.
4 Сім'я хока-сіу. На мовах цієї сім'ї говорили численні племена в цент-ральних і східних районах Північної Америки (дакота, ірокези). Зараз мова збереженні-ють приблизно 300 тис. Чоловік.
5. Юто-ацтекська сім'я. Одна з найбільших мовних сімей в минулому. На її
мовах говорили в державі ацтеків, а також багато племен, що займали південний захід Північної Америки. І зараз близько 1,7 млн. Індіанців говорять на мовах цієї сім'ї.
7. Мовна сім'я чибча. У минулому на цих мовах говорили творці групи го
жавних утворень, що виникли до появи іспанців. Зараз ці мови використовуються групами індіанців Мезоамерики і в північній частині Південної Америки
(Близько 300 тис. Чоловік).
8. аравакскіх сім'я. Була широко поширена на островах Карибського басейну і на півночі Південної Америки. Велика частина аравакскіх народів і племен винищена колонізаторами, залишки метісіровалісь і втратили свою мову. Невеликі групи індіанців в басейнах річок Оріноко і Амазонки продовжують говорити на діалектах цієї сім'ї (близько 300 тис.).
9. Карибська мовна сім'я. Численні і войовничі племена, що говорили на її мовах, були розселені на північ від Амазонки і на островах Карибського моря, в тісному сусідстві з араваков, з якими вони ворогували. Їх спіткала та ж доля,
що і араваків. Зараз на цих мовах говорить трохи більше 100 тис. Чоловік.
10. Сім'я тупи-гуарани. Мови цієї сім'ї Діляться на 4 гілки. Народи і племена, що говорили на мовах цієї сім'ї, розселялися від Анд до Атлантики в середній частині Південної
Америки. Мова гуарані був свого роду міжплемінних мовою місцевих племен в їх
спілкуванні між собою. Мовою гуарані говорить більшість населення Парагваю,
хоча офіційною мовою визнано іспанського.
11. Сім'я кечуа. Мова кечуа - найбільший зі збережених індіанських мов.
На ньому говорить від 8 до 10 млн. Індіанців, розселених в Перу, Еквадорі, Болівії. Тільки в Перу він визнаний державною мовою поряд з іспанським. У минулому це мова більшості населення величезної імперії інків.
12. Сім'я аймара. У минулому аймара були другим за чисельністю етнічною компонентом в державі інків. Зараз на цій мові говорить індіанське населення в
Болівії і Перу (близько 2 млн.).
13. Арауканскій мову (мапуче). Колись він був поширений серед багатьох племен, що населяли сучасну Аргентину і південну частину Чилі. Промисловці-скотарі частиною винищили, частиною витіснили арауканов в малородючі області півдня Чилі, де вони живуть і зараз (близько 300 тис.).
14. Сім'я пуельче. У центральній Аргентині жили чимало мисливців
на гуанако, говорили на її мовах. Заселення Аргентини європейцями призвело до
повного винищення цього населення.
15. Сім'я чон. Племена, що говорили на мовах сім'ї чон, були також повністю
винищені. До них ставилися і знамениті огнеземельци.
Про багатьох мовних сім'ях і мовами ко-ренного населення Америки немає ніяких матеріалів, так як говорили на них племена були винищені перш, ніж їхні мови якось вдавалося зафіксувати. Про деякі мовах зниклих народів залишилися лише короткі записи в кілька десятків слів.
В етнографії прийнято класифікувати народи Америки, що жили до появи їв-ропейцев, не по мовному, а по господарських-но-культурному принципом або по «культур-ним ареалам». Такий поділ не враховує багатьох аспектів - історичних (народи пе-реселялісь, змінювали спосіб життя протягом навіть останніх 500 років), етногенетичних і етноісторичних (народи, споріднені з мови та походженням, виявляються в раз-них ареалах, і, навпаки, різні за від-ходіння народи об'єднуються в одну груп-пу). Але даний принцип класифікації рельєфно відображає стадіальний рівень розвитку окремих груп, що в даному випадку показує-ся найбільш важливим.