Неврози - це функціональні захворювання нервової системи, що розвиваються під впливом тривалого перенапруження нервової системи, хронічної інтоксикації, важкої травми, тривалої хвороби, постійного вживання алкоголю, куріння і ін. Певну роль у виникненні неврозів мо-гут грати конституціональна схильність і особ-ності нервової системи.
Якщо в більшості захворювань нервової системи є морфологічний субстрат, що визначає ті чи інші розлади, то функціональні розлади формують стану, не пов'язані з пошкодженням або зміною нервової тканини.
Відповідно до теорії, висунутої Павловим при створенні експериментальних моделей неврозів, порушення вищої нервової діяльності (зокрема, функціональні розлади Корко-вої діяльності), формуються в двох напрямках - суцільно-ного (дифузного) і локального (парціального) ураження ( « хворі пункти »).
Клінічна вираженість неврозів по типу дифузного ураження відповідає неврастеническим проявам, а локаль-ні поразки є основою нав'язливих станів. необ
димо сказати, що поняття локальності і ізольованості «біль-них пунктів» И.П.Павлов вважав відносним, бо з течени третьому часу локальні порушення стають джерелом пато-логічних функціональних зрушень в мозковій корі, створюючи картину полиморфности невротичних розладів.
Саме за допомогою створення експериментальних моделей неврозів на тварин були показані: функціональний характер і оборотність неврозів під впливом лікування і усунення пато-генних впливів; шляхи виникнення рецидивів хвороби; пе-реход неврозів в хронічні невротичні стани з не-оборотністю деяких розладів і ін.
Завдяки цим дослідженням було доведено, що нервовими механізмами освіти неврозів є перенапруження сили і рухливості нервових процесів, утворення інертних вогнищ патологічного збудження і гальмування під впливом третьому надзвичайно сильних, одноманітних, швидко змінюваних, раптових і негативних подразників.
У більшості випадків причина неврозів полягає не в абсо-лютні силі патогенного подразника, а в сигнальному значенні травмуючої дії в функціональному стані вищої нервової діяльності хворого в момент отримання псіхічес-кою травми. Розвитку неврозів в значній мірі спосіб-ствует як дія індивідуальна значущих подразників, так і вплив послаблюють нервову систему шкідливих факторів (со-тичних захворювань, перевтоми, вимушеного недо-сипнемо, ендокринних порушень, алкоголізму та ін.).
Захворювання, що нагадують неврози, які викликані со-автоматичними хворобами, судинними ураженнями мозку і дру-шими причинами, називають неврозоподобнимі. У таких випадках ле-чення має бути направлено на ліквідацію наслідків ос-новного захворювання.
В даний час більшість дослідників виділяють три форми неврозів: 1) неврастенія (до 70% випадків); 2) істерія (до 15% випадків); 3) психастенія, або невроз нав'язливих станів (до 15% випадків).
Неврастенія. Як самостійне захворювання неврастенію необхідно відрізняти від неврастенічного синдрому, яка не-рідко спостерігається в початкових стадіях розвитку ряду органіч-ських захворювань нервової системи (наприклад таких, як про-
прогресивні параліч, сифіліс головного мозку, церебральний ате-росклероз, шизофренія та ін.), а також є наслідком перенесених важких соматичних і інфекційних заболева-ний. В основі неврастенії найчастіше лежить надмірне або дли-тельное перевтома, який поєднується з негативними емоціями-онального переживаннями (хвилюванням, страхом, тривожним очікуванням, постійними засмученнями, почуттям неприязні до виконуваної роботи, поспіхом і т.п.), при наявності послабляю-щих організм факторів у вигляді постійного порушення режиму сну, харчування, хронічних інтоксикацій (зловживання ал-коголя, куріння). Суттєвим моментом у виникненні НЕ-врастеніі може стати постійна необхідність в частих і сроч-них перемиканнях уваги для виконання різних робіт (особливо якщо це пов'язано з хвилюванням і тривогою).
Одним з кардинальних ознак неврастенії є так звана дратівлива слабкість, що виражається в підвищено-ної збудливості нервової системи і одночасно швидко на-ступає виснаження. Цей симптом виявляється в Інтел-лектуальной, емоційної і вольової сферах психічної де-ності хворого. На незначні зауваження або інші зовнішні подразники хворі реагують бурхливими спалахами гніву з криком і лайкою, проте негайно швидко заспокоюються, нерідко шкодуючи про те, що сталося, стають пригніченими, іноді плачуть, нарікають на свою нестриманість, непереносимість очіку-дання. Рідше переважають пригніченість, апатія; хворі ранку-ють інтерес до навколишнього, стають малоініціативні-ми. Внаслідок швидкої стомлюваності працездатність все біль-ше знижується; особливо стає скрутної робота, тре-бующая напруженої уваги. Хворі часто скаржаться на пло-хую пам'ять. При об'єктивному обстеженні пам'яті її порушен-ний не відзначають, однак чітко виявляють ознаки ос-лабленія активної уваги. Розбудовується сон, який ста-новится поверхневим, нерідко супроводжується неприємними сновидіннями. Сон не приносить необхідного відпочинку, тому зранку хворі відчувають себе млявими, сонливими, насилу можуть встати. Частими є скарги на головний біль (відчуття стягування голови «обручем»), поколювання і болі в області серця, серцебиття, шум у вухах, запаморочення, «чорні мушки» перед очима. Нерідко у хворих відзначається зниження статевого потягу або підвищена статева подразливість зі швидкою виснаженням.
Усередині кожного неврозу існує основний психологічний конфлікт; при неврастенії його можна виразити такими словами: «хочу, але не можу». Неврастенія буває у діяльних, енергійних людей і ніколи не виникає у нероб. На Заході кажуть, що це хвороба менеджерів, бізнесменів і т.п. людина втрачає
працездатність: тільки починає працювати, як моментально втомлюється і не може зосередитися - на екрані комп'ютера, до-кумент і т.д. Все починає його дратувати і відволікати; появля-ється головний біль. У хворих спостерігаються коливання артеріального тиску, сім-патоадреналовие кризи, тахікардія (не більш 120 уд / хв), оди-нічно екстрасистоли, неприємні відчуття в животі, дис-пепсіческіе явища, з приводу чого вони звертаються до лікаря. Найголовніше - диференціювати прояви неврастенії від прояву соматичних захворювань.
Істерія. Це захворювання отримало назву від грецького слова hystera, що в перекладі на російську мову означає «матка». У Древ-ній Греції вважали, що воно залежить «від блукання матки по організму», оскільки хворіють переважно жінки.
Справді наукове розуміння істерії стало можливим тільки завдяки роботам І. П. Павлова. Згідно з його спостереженнями, ис-терия спостерігається при слабкості кори головного мозку, що при-водить до расторможенности підкірки і переважанню першої сиг-нальної системи. Цим пояснюються багато симптомів істерії.
Різні порушення, характерні для даного захворювання, викликаються легко виникають стійким гальмуванням Корко-вих клітин. В результаті цього виникають істеричні паралічі, глухота, сліпота. Характер хворого істерією має багато загально-го з характером дитини. У дітей кора головного мозку ще недо-статочно розвинена, тому в їх поведінці велику роль відіграє подкорковая область. При істерії внаслідок слабкості кори під-коркова область вивільняється з-під її впливу з більшою легкістю - спостерігається підвищена емоційність. Емоції мають певний вплив на формування представле-ний. Беручи якесь рішення, роблячи якесь умозаключіть-ня, хворий істерією керується не розумом, а почуттям.
Клінічна картина історії вельми різноманітна. Некото-які її прояви нагадують симптоми інших хвороб, по-цьому істерію називають «великої наслідувачок». Основні прояви захворювання: істеричний припадок, вегетативні та сенсомоторні розлади.
Істеричний припадок завжди пов'язаний з будь-якими внешни-ми подразниками - особливо з ситуацією, що травмує пси-ХІКу хворого або викликає неприємні переживання з про-шлого. При істеричному припадку встановити яку-небудь після-довність в рухах хворого не представляється можливим. Це пов'язано з тим, що характер рухів відображає його пережива-ня. При цьому свідомість ніколи не буває повністю затемнено - можна говорити лише про його звуженні, в зв'язку з чим реакція біль-них на зовнішню обстановку до певної міри зберігається.
Істеричний припадок може тривати від декількох хвилин до декількох годин; він буває більш тривалим, якщо
навколо хворого знаходяться люди. Як правило, істеричні при-ласі виникають днем. Хворі, падаючи, не отримують важких ушкоджень, як при епілептичному припадку. При істеричний-ському припадку реакція зіниць на світло збережена; викликаються і інші рефлекси. Напад може нагадувати серцевий при-ступ, непритомність або якесь соматичне захворювання.
При істерії можуть виникати рухові і чутливі розлади, спостерігаються парези і паралічі (моноплегии, па-раплегія, геміплегія), гіперкінези. При істеричному пара-че тонус м'язів не змінюється, сухожильні рефлекси викликаючи-ються, відсутні патологічні рефлекси, атрофія. У клини-чеський картині паралічу немає ознак органічного вражений-ня центральної або периферичної нервової системи. Своє-образним симптомом рухових розладів, властивим істерії, є астазія-Абаза, суть якої полягає в тому, що хворий не може стояти і ходити при збереженні рухових і координаторні функцій нижніх кінцівок під час обстеження його в ліжку. Гіперкінези при істерії носять раз-нообразние характер: тремтіння рук, ніг, всього тіла.
Для розладів чутливості типу анестезії характерним є те, що зона порушення чутливості НЕ відпо-ствует анатомічному поширенню чутливих провід-ників. Наприклад, при істеричної гемианестезии межа рас-стройств чутливості проходить строго по середній лінії тіла; часто відзначаються анестезії у вигляді «плям». Рідше спостерігаються істеричні розлади мови: мутизм (німота), заїкання, АФО-ня (беззвучність голосу) або сурдомутизм (глухонімота). При істерії зустрічаються розлади шлунково-кишкового тракту: блювання, парез кишечника, гикавка. Рідко виникають істерична сліпота (амавроз), блефароспазм.
Психастенія, або невроз нав'язливих станів. Зустрічається пре-майново у людей розумового типу (по І. П. Павлову) і характеризується процесами застійного збудження (вогнищами па-тологических застійності, так званими «хворими пункту-ми»). Хворих долають тяжкі думки, всілякі страхи (чи закрив квартиру, чи вимкнув газ, боязнь якийсь непри-ятность, темряви і т.д.).
При психастенії відзначаються знервовані стану, пригнічений-ність, малорухливість, вегетативні розлади, зайва розсудливість, плаксивість і т.д.
Для більшості хворих характерні розуміння надумано-сти пережитих явищ, їх хворобливості, а також стремле-ня подолати почуття страху і неприязні до патогенних для них подразників. Явища нав'язливості часто супроводжуються чув-ством тривоги, страху і вегетативними розладами у вигляді тахікардії, підвищеної пітливості і т.п.
В основі неврозу нав'язливих станів лежить астенічна симптоматика. Тривожно-недовірливі риси як би перебільшені, виходять на перший план. Психологічний конфлікт можна ви-разити словами: «хочу, але не можна». Велика роль заборон і страхів.
Переважна більшість хворих психастенією звертають-ся за лікарською допомогою з приводу тривожних їх нав'язливих страхів: побоювання за своє життя або боязні допустити помилку в поведінкових морально-етичних реакціях (відомих під наз-ням «явища за контрастом»).
Найчастіше у хворих відзначаються нав'язливі страхи іпохондріче-ського змісту, думки про тілесне збиток (нозофобіі - страх захворіти на рак, сифіліс; померти від інфаркту, інсульту і т. П.). Деякі хворі скаржаться на нав'язливі «явища по кон-трасту» (страх закричати в невідповідному місці, вимовити вголос непристойне слово, плюнути в обличчя, вдарити, штовхнути Шановні-мого людини, розірвати цінні папери і т.п.). Нав'язливі стра-хи іпохондричного змісту нерідко супроводжуються стра-хом скоїти вбивство або агресивний вчинок по отноше-нию до найбільш близьким і коханим людям.
Психастенія характеризується нерівним плином, великими коливаннями інтенсивності симптомів. Загострення в блешні-стве випадків пов'язані з негативними зовнішніми моментами в житті хворого або перенесеної інфекцією.
Лікування неврозів. Є складною і трудомісткою завданням, що вимагає комплексного використання коштів медікаментоз-ної терапії, психокорекції та фізичної реабілітації.
На думку Б. Д. Карвасарского, найважливішим етіотропним мо-ментом лікування є усунення психотравмуючої ситуа-ції або, якщо це неможливо, зміна ставлення хворого до неї. Сформована до теперішнього часу лікарська патогени-генетичних терапія неврозів включає використання Транквіл-лизатор (радедорм, нозепам, фенібут, сонапакс), що знімають емоційну збудливість, дратівливість і восстанавли-вающих сон. З препаратів так званого ряду «денних» тран-квілізаторов, що не знижують денну активність, рекоменду-ються грандаксин і ксанакс. Крім транквілізаторів, що використовуються-ються інші психотропні засоби психостимулирующего (сид-нокарб) і антидепрессивного (амітриптилін, перівон, прозак та ін.) Дії. З давніх-давен при лікуванні неврозів широко застосо- лось водолікування у вигляді хвойних ванн, ванн з скипидарною емуль-сией (по А. С. Залманову) і іншими заспокійливими розчину-ми рослинного і мінерального походження.
Важливе значення в комплексному лікуванні неврозів займають психотерапія у формі групових та індивідуальних занять, се-анси гіпнозу, освоєння хворим методу аутогенного тренування під керівництвом фахівця.
Заняття лікувальною фізичною культурою проводяться індівг дуально і в групах. При формуванні груп необхідно учг ють стать, вік, ступінь фізичної підготовленості, фунь національне стан хворих, а також супутні заболе вання.
Через велику кількість соматовегетативних порушень у хворих треб> ється їх попередня психотерапевтична підготовка. У прс процесі занять методист ЛФК повинен враховувати можливі бо-лезненние відчуття (серцебиття, запаморочення, одиш-ку) і регулювати фізичне навантаження так, щоб хворий не втомлювався, мав можливість без жодних проблем припинити на час виконання вправ і відпочити. Разом з тим потрібно все більше залучати його до занять, підвищувати інтерес до них за рахунок різноманітності використовуваних вправ і методів прове-дення занять.
Одним з лікувальних факторів повинно бути музичне со-проводження занять. Рекомендується музика помірного і мед-ленного темпу, що поєднує мажорне і мінорний звучання.
Контрольні питання і завдання
1. Дайте визначення неврозів і назвіть основні чинники, спо-влас їх виникнення.
3. Охарактеризуйте основні клінічні прояви істерії. Дай-ті теоретичне обгрунтування розвитку цього захворювання.
4. Як проявляється психастенія? Які фактори сприяють її раз-витию?