Геополітика пропонує реалістично дивитися на світ, як на арену відносного єдності і постійної боротьби різних світових сіл.Прічем, у всіх солідних геополітичних концепціях ця боротьба розглядається цілком в дусі діалектики, як боротьба протилежностей: морських і континентальних націй, центру і периферії (Хартленд і приморська периферія і класичної геополітики, економічний центр і периферія в інших концепціях).
Геополітика виникла на базі трьох наукових підходів: цивілізаційного, військово-стратегічного та теорій географічного детермінізму.
Н.Я. Данилевський (1822-1885) - український вчений-біолог, історик, соціолог вважається основоположником цивілізаційного підходу до вивчення історичного процесу. У своїй книзі "Росія і Європа" (1868) він висловив думку про те, що головними діючими суб'єктами історії є не держави або окремі нації, а величезні культурно-релігійні спільності. Їх він назвав "культурно-історичними типами". Згодом ці спільності стали називати "цивілізаціями". Першим серед українських дослідників Н.Я. Данилевський сфор-муліровал і науково обгрунтував тезу відчуженості Європи отУкаіни. Причина цієї відчуженості, на його думку, в прин-ціпіальном цивілізаційному відмінності двох світових сил: "Європа не визнає нас своїми. Європейці бачать вУкаіни і сла-вянах не тільки чуже, але і "вороже початок".
В кінці XIX - початку XX ст. концепція Н.Я. Данилевського отримала розвиток в роботах українського філософа К.М. Леонтьєва (1831-1891), німецького філософа О. Шпенглера (1880-1936), українського вченого-євразійці П.М. Савицького (1895-1968), його учня Л. Н. Гумільова.
Видатним розробником військово-стратегічних концепцій був український генерал-фельдмаршал (останній фельдмаршалУкаіни) Д.А. Мілютін (1816-1912).
Військово-стратегічні теорії внесли в методологію геопо-літики ідею ключових пунктів і зон, що дозволяють контролі-ровать значні території потенційного противника. У наш час-час космічних технологій (оборона, кому-нікацій) ці підходи отримують якісно нового значення.
Третім теоретичним джерелом геополітики є концепції географічного детермінізму. Це найбільш древ-ний джерело пізнання. Ідеї про вплив географічного середовища (клімату, грунтів, річок, морів та ін.) На історію і людину зустрів чаются у Геродота, Гіппократа. Фукідіда та інших античних ав-торів. Полібій (бл. 200-ок. 120 до н.е.), наприклад, пояснював суворість звичаїв жителів Аркадії (область в центральній частині Греції) пануванням туманного і холодного клімату: "З цієї. причини народи представляють такі різкі відмінності в ха-рактер, будову тіла і в кольорі шкіри, а також в більшості занять ".
Аристотель (384-322 до н.е.) у праці "Політика" підкреслював особливість геополітичного положення острова Крит: "Острів Крит як би призначений до панування над Грецією і гео-графічне положення його прекрасно: він стикається з морем, по-коло якого майже всі греки мають свої місця поселення; з одного боку він знаходиться на невеликій відстані від Пелопоннесу, з іншого - від Азії. ".
Епоха великих географічних відкриттів яви-лась новим етапом розвитку ідей географічного детермініз-ма. Французький вчений Ж. Боден (1530-1596) в роботі "Шість книг про державу" (1577) знову підняв інтерес до проблеми географічного детермінізму. Відмінності і зміни в державному устрої він пояснював трьома причинами: Божественної Волею, людським свавіллям і впливом природи. На перше місце за силою впливу природи він ставив географічні причини, а найбільше значення серед усіх географічних чинників надавав клімату. Земна куля Ж. Боден ділив на три частини: жарку - екваторіальну, хо-лодной - полярну і помірну - середню. Як і Полібій, він стверджував, що характер народів в першу чергу залежить від кліматичних умов їх місця розвитку. На півночі живуть сильніші фізично і воінст-ються люди, на півдні - більш обдаровані. При правильному погляді на історію, вважав Ж. Боден, видно, що "найбільші полководці приходять з півночі, а мистецтво, філософія і мате-матики народжуються на півдні".
Ідеї географічного детермінізму знайшли широке рас-рення в XVIII-XIX ст. Особливо популярні вони були у Франції. У роботі "Про дух законів" (1748) французький просвітитель, філософ Ш. Монтеск'є (1689-1755) головну причину в законодавчому пристрої держав, подібно Боден, бачив в особливостях клімату. У холодному кліматі, по-лага Монтеск'є, люди більш моральні. У помірному люди морально нестійкі, тому що недостатньо визначено-ні властивості цього клімату не в змозі дати їм стійкості-с-. А жаркий клімат послаблює характер людей, що, по мис-ли Монтеск'є, призвело до розвитку рабства.
В Англії ці ідеї розвивав історик Г. Бокль (1821-1862). Однак найбільше рас-рення вони отримали в Німеччині: філософ І.Г. Гердер (1744-1803), географ і натураліст Алек-сандр фон Гумбольдт (1769-1859) вважали, що найбільший вплив на розвиток цивілізації надають географія, даю-щая цілісну картину світу і, зокрема, клімат, грунт, географічне положення. Німецький географ К. Ріттер (1779-1859) стверджував, що "існування людини цілком пов'язано з землею - тисячами чіпких коренів, які неможливе можна вирвати".
Найглибше, докладно ці чинники нарівні з іншими були розвинені німецьким вченим Ф. Ратцель і шведом Р. Челленом.