Мода на гадання зараз особливо популярна. Як правило, до ворожок, чаклунів або астрологів багатьох людей призводить страх перед майбутнім. У важкий період життя їм здається, що виходу з непростої ситуації не існує. За деякими даними, кожен п'ятий росіянин хоч раз в житті звертався до ворожок, цілителів, знахарів або чаклунів. В даний час лікарів-психіатрів тільки в одній Москві в 6 разів менше, ніж ворожок і чаклунів.
- Людмила Федорова
Оцінити статтю: 2
Мода на гадання зараз особливо популярна. Як правило, до ворожок, чаклунів або астрологів багатьох людей призводить страх перед майбутнім. У важкий період життя їм здається, що виходу з непростої ситуації не існує. За деякими даними, кожен п'ятий росіянин хоч раз в житті звертався до ворожок, цілителів, знахарів або чаклунів. В даний час лікарів-психіатрів тільки в одній Москві в 6 разів менше, ніж ворожок і чаклунів.
Цей повчальний випадок стався ще в 90-х роках, коли в зв'язку з перебудовою з'явилися в світ новоспечені екстрасенси, знахарі, цілителі, ворожки, які часто лише за допомогою однієї свічки і рук нібито здатні вилікувати недугу, передбачити майбутнє і тому подібне. І все це, звичайно, не безкорисливо, а за певну плату. Народ повалив до них валом. Ворожки, знахарі та екстрасенси, треба сказати, непогано заробляли подібним чином на життя.
Галина, працівниця виробничого відділу одного з солідних установ, збираючись вранці на службу, не знайшла на місці свій улюблений перстень з красивим каменем з жовтого топазу. Вона дуже дорожила цим, подарованим чоловіком на День народження перснем, і майже не знімала його з руки. Засмучена, прийшовши на роботу, вона розповіла про зникнення товаришам по службі.
На початку обідньої перерви до неї підійшла з сусіднього відділу Руфіна і запропонувала з'їздити до її знайомої ворожки.
-Знаєш, Софа так добре ворожить, вона тобі точно скаже, знайдеться перстень чи ні. Тільки потрібно взяти таксі, щоб встигнути з'їздити за перерву. Так, з тебе ще коробка цукерок і баночка кави, - попередила Руфіна.
Галина погодилася і тут же викликала таксі. Разом з собою вони взяли ще одну співробітницю, подругу Галини, Верочку, у якій захворіла серйозно дочка.
По дорозі Руфіна, як би між іншим, випитувала у Галини подробиці зникнення, чи був хтось сторонній у них вдома, і деякі інші деталі її особистого життя. І Галина розповіла їй, що напередодні до сина приходив його друг Олексій.
Руфіна також потихеньку випитувала і у Верочки про те, який недуга, які очі, якого кольору волосся і яку зачіску носить її дочка.
У дочки Віри було світле волосся, зелені очі і коротка стрижка, але вона, запідозривши Руфіна в пособництві ворожки, сказала, що у дівчинки довге темне волосся і карі очі.
У передпокої у ворожки було ще кілька клієнтів, які заходили до неї в кімнату по черзі.
Спочатку Софа гадала на кавовій гущі, а потім розкладала карти.
-Сідай, мила, - запропонувала вона співчутливо Галині і подала їй заварений на дні кавової чашки густа кава. - Ось, випий, а потім подивимося.
Галина випила. Струснувши чашку, ворожка стала вдивлятися в залишені на її стінках сліди від випитої кави.
-Да-а-а, у тебе, мила, пропажа коштовностей. Кільце, бачу кільце, а ось і молода людина, ваш гість. Взяли твоє кільце, його ти не знайдеш. Воно пропало зовсім. Давай я тобі на любов поворожу. Чоловік у тебе хороший, надійний. Але, як далі складуться ваші відносини, подивлюся в карти і скажу.
За ворожіння на кавовій гущі Софа брала одну суму, а на картах іншу. Причому можна було гадати по кілька разів, наприклад, на долю, на любов, на удачу. І за кожен раз ворожка брала певну суму. У підсумку Галина повернулася від ворожки з порожнім гаманцем.
Вірочка ж, зметикувавши, що тут пахне шахрайством, погадала всього лише один раз на кавовій гущі.
-О, бачу, ось лежить твоя донечка в ліжку. У неї довге темне волосся, - глянувши багатозначно на Верочку і в кавову гущу, з вірменським акцентом вимовила ворожка. - На неї наведена порча. Але псування до кінця не вийшла. Лопнув наклеп, як стиглий кавун. А наклеп хотіли зробити серйозний, на смерть. Добре, що не вийшло, а то вашій дочці було б ще гірше. Давай, мила, я тобі на долю твою на картах поворожу.
Але Вірочка відмовилася далі гадати, пославшись на те, що у неї немає на даний момент потрібної суми грошей. Вона остаточно переконалася в тому, що Руфіна не тільки постачала Софі клієнтів, але і повідомляла їй вивідати про них відомості, щоб ворожіння здавалося більш переконливим. Але тут вони прокололися, так як Вірочка навмисно сказала Руфіна, що у дочки темні, а не світле волосся. І ворожка неправильно описала зовнішність дівчинки.
Повернувшись назад на роботу, Вірочка помітила, що Галина сильно засмучена.
-Ну, що тобі Софа нагадала? - співчутливо запитала вона у Галини.
-Знаєш, Софа мені всю правду сказала. Кільце точно вже не знайдеться. Шкода дуже. Я так любила цей перстень подарунок чоловіка.
-А давай я тобі на картах поворожу, - згадавши, як це робила бабуся, щоб заспокоїти подругу, запропонувала Вірочка.
Розклавши пасьянс, вона побачила піковий валет, що означає порожнечу.
-Ось, дивись, порожній валет і бубновий король поруч. Чи не брав друг сина твій перстень. Вони ж дружать давно, Олексій хороший хлопець. Шукай кільце будинку. Знайдеться, - міркувала Вірочка, - продовжуючи розкладати карти. - Буває так, що дрібна річ куди-небудь завалиться, і не знайдеш. Ти де перстень поклала? Згадуй!
-Так, кажись, на телевізор.
-Упав твій перстень, швидше за все, з телевізора. Шукай десь за ним, - пригадуючи свій схожий випадок, сказала Вірочка. - Будинки твоє кільце, зайшло кудись в кут, адже воно кругле.
-Але Софа нагадала, що перстень пропав назавжди і не знайдеться більше. Я їй вірю.
-Шахрайка твоя Софа разом з Руфіною, не вір їм, а краще пошукай будинку гарненько, - наполягала подруга.
На наступний день весела і щаслива, із сяючою посмішкою на губах, Галина зайшла в кабінет до Верочке. Руку її прикрашав гарний з жовтим каменем з топазу перстень.
-Ось, знайшла за телевізором, в самий кут закотився. Спасибі тобі, а то до наступної генерального прибирання переживала б.
-А гадати на кавовій гущі у Софи ще будеш? - з посмішкою запитала Вірочка.
-Ні, більше не буду, - заявила Галина і радісно подивилася на свій безіменний палець, на якому красувався її улюблений перстень.