Слово «філософія» в перекладі з грецького означає любов до мудрості (phileo - люблю, sophia - мудрість), любо-мудрие. Філософ, отже, - людина, що почитає і люблячи-щий муд-кість, ориен тірующійся на неї в своїй поведінці, в своєму відно-шении до світу, до життя, до людей.
Споконвіку муд-ре-цями називали людей, що знаходять краще рішення тих чи інших конкретних питань, наприклад проблем, породжених визначено-ними життєвими йдуть-тельство. Примітно, що серед шанованих стародавніми греками семи мудреців філософами були лише двоє - Фалес з Мілета і Піфагор з Самоса
У фило-Софії (загальний) предмет - сутність світу і місце людини в ньому.
Говорячи про предмет філософії, і її основні функції, слід враховувати, що в різних історичні періоди, в різних філософських школах і напрямках вони не однозначні. Тому перерахування безлічі функцій в підручниках з філософії відносяться далеко не до всіх філософським школам і напрямам.
Через численні філософські произве-де-ня червоною ниткою проходить проблема людини: його походження і призначення, природа і сутність, здатності і потреби, сенс і спосіб життя, позна-вательного можливості, вплив на навколишнє-нє середовище.
2. Виникнення філософії: передумови, умови, духовні витоки.
Перші спроби відпові-ти на питання про сутність світу, суспільства, людини і людського пізнання за допомогою на-гою розуму і висловилися в виникненні перших філософських сис-тем. Сама поява філософії свідчило про те, що людство пе-Решле до нової стадії свого розвитку - до формирова-нию і розвитку людини розумної. Поетомучеловек розумний починається саме з виникнення філософії. І розум-ність кожної людини визначається мірою освоєння фило--софскіе культури. І в цьому сенс філософії.
Сама назва «філософія», згідно з переказами, воз-Ніклу впер-ші у Піфагора. У його час розумних людей називаються вали мудрецями. Са-мого Піфагора зараховували до семи вели-ким мудрецям. Але Піфагор за-являв, що він не мудрець, а фі-лософ, тобто що мудрість кохає. І ця назва филосо-фії, як любов до мудростісохранілось до настою-ного ча-мени.
Перші філософські школи виникають майже одночасним-аме в стародавній Індії, стародавньому Китаї та стародавньої Греції (7 - 6 ст. До н. Е.). Але пер-ші цілісні філософські вчення (вчення про світ, суспільство, людину і людське пізнання) були створені в стародавній Греції. Це дало підставу Гегелем вважати древнеиндийскую і древнекітай-ську філософію предфілософіі, а справжня філософія виникла тільки в стародавній Греції. Подібна оцінка перших філософських вчень розділяється і багатьма сучасними філософами.
Перші філософи намагалися узагальнювати всі знання, кото-які суще-ствовали в їх час, все досягнення культури і робили по-тортури відповісти на всі виникаючі про-блеми, багато з яких потім стали надбанням конкретних наук. У міру розвитку людства відбувалося накопичення досвіду, знань відбувалося формування са-мостійно наук і цей процес триває в даний час.
Філософський плюралізм, його заснування. Проблема основного світоглядного питання.
Філософська думка визнає плюраліс-тич-ність думок і рухає-ся, як правило, у формі безлічі ліній, проникаючи в предмет свого дослідження всебічно, з різних боків. Припускаючи теоретичне осмислення відносини свідомості до буття, філософія абстр-ги-ється від приватної проблематики і обра-тається до неї тільки при виявленні самого загального, самого сущест-венного. Сила і значення справжньої філософії не стільки в геологіч-ської доказа-тель-ності (хоча і це важливо), скільки в глибині постанов-ки нових проблем, в здатності адекватного осягнення важливих сто-рон людського життя, в прагненні до такої вибудуваності свого знання , яка обов'язково передбачало б світогляду зрен-чний привабливість. Вищої для неї цінністю тому є сама людина. На відміну від науки, філософія не распо-лага емпіреї-ними прийомами дослідження, хоча і спирається на дані досвід-ного знання. Достовірність і життєвість її ви-дів подтверж-даються зазвичай не окремими експерименту-ми, приватними спостереження-нями, а всім потоком відбуваються в реальному житті подій.
Майже вся новітня філософія робить акцент на соотно-шеніі духу і матерії - що чому передує? Матеріальне предшест-яття ідеального або навпаки? Багато хто вважає основ-ної світогляду зренческой проблемою питання про те, кінцевий або бескон-чен світ. В якому напрямку розвивається Всесвіт і чи є на інших планетах розумне життя? Є окремі норми-вуют чи об'єктивно дію-ють закони природи і суспільства або людина тільки вірить в них в силу звички? Що таке людина і який сенс його життя? Як здійснювала-вляет людина пізнання світу і себе самого? Що таке сво-бода, щастя, любов, героїзм, в чому полягає їх гуманістичне тлумачення і здійснення?
Можна говорити і про інші світоглядні проблеми, являю-трудящих предметом роздумів філософів. Але біль-шинство філософів єдино в кінцевому рахунку в тому, що питання про відношення мислення до природи, духовного до матеріального-ному є домінантним, визначальним. Бо, якою б аспект світогляду ні розглядався, він так чи інакше сопри-стосується з цим фундаментальним співвідношенням. Значною мірою в соот-но до них вирішуються всі інші питання світогляду зору. Інша справа, що жорсткого зв'язку тут може і не бути. Філософ у своїй творчості буває часом непоследо-ва-Телень, суперечливий. Та й висновки про прихильність мислителя, вченого до тієї чи іншої світоглядної позиції залежать від багатьох обставин, визначають-ся не одним критерієм, а їх сукупністю, і можуть тому носити умовах а-ний характер.