Фібринозний (сухий) перикардит
Запалення перикардіальної сорочки змінює її електричне стан, що призводить до формування так званих «струмів запалення», які спрямовані від серця.
Тому будь-який електрод, що знаходиться над областю серця, реєструє ці «струми запалення», спрямовані на нього, що графічно відображається на електрокардіограмі підйомом сегмента S-Т у всіх відведеннях.
Такий співдружніх підйом сегмента S-Т у всіх, навіть протилежних один одному, відведеннях, називається конкордантность.
Таким чином, ЕКГ-ознакою сухого перикардиту є конкордантності підйом сегмента S-Т у всіх відведеннях.
ХВОРОБИ СЕРЦЯ І СУДИН
Перікардіт- запалення серозної оболонки серця, яке частіше проявляється як симптом інфекційних, аутоімунних, опу-холевой та інших процесів і рідше набуває форму оригінали ного захворювання.
Етіологія. Причиною перикардитов можуть бути: туберкульоз, ревматизм, деякі інфекції, як бактеріальні (черевний тиф, дизентерія, холера), так і вірусні, і рикетсіозні, а також аутоімунні процеси (дифузні захворювання сполучної тканини, алергічні реакції), захворювання крові (геморагічні діате- зи, лейкози), обмінні порушення (уремія, подагра), пухлини (пер-первинних і метастатичні) і травми. У частини хворих перикардит носить ідіопатичний (невстановлений) характер.
Патогенез. До найбільш вивченим механізмів патогенезу перикардитов відносяться: 1) занесення інфекційних збудників в порожнину перикарда по лімфатичних і кровоносних судинах; 2) розвиток гиперергического запалення як результат імунної відповіді на ендо- та екзогенні антигени бактеріального і тканинного походження, 3) контактна запалення і проростання пухлинної тканини з сусід-них органів, 4) асептична запальна реакція на дію токсичних речовин.
Причиною накопиченняексудату в порожнині перикарда є дисбаланс між продукцією запального випоту і всмоктуванням його неушкодженими ділянками перикарда. За характером випіт мо-же бути серозно-фібрінозньш, геморагічним, гнійним або гнильним. Сухий (фібринозний) перикардит правильніше розглядати як стадію ексудативного, однак своєрідність клінічних проявів дає підставу виділити його в окрему нозологічну форму.
Перебіг перикардитов буває гострим і хронічним. Останні можуть трансформуватися з гострого або з початку захворювання мати первинно-хронічний характер. У хворих на хронічний перикардит-те в патоморфологічної картині захворювання переважають скле-ротические процеси (іноді в поєднанні з осумкованія екссуда-та). Розвитком важких адгезивних процесів найчастіше сопровож-дається туберкульозний, гнійний і геморагічний перикардит.
СУХИЙ фибринозную ПЕРИКАРДИТ (Pericarditissicca, s .fibrinosa)
Найбільш частою причиною його розвитку є ревматизм. Розвивається він в дитячому та юнацькому віці від 8 до 20 років. Зміни перикарда частіше локалізуються біля основи серця, фібрин відкладається на поверхні перикарда шаром у вигляді ворсинок, обра-чаплі Ворсинчасті серце. Домішка рідкого ексудату невелика. В перикарді виявляються гранульоми Ашофа-Талалаева. Воспалі-тільні зміни можуть привести до розвитку зрощення листків пе-Рікарда - спайковий перикардит.
Клініка. Основний і характерною скаргою є біль в об-ласті серця найрізноманітніша за характером: гостра, ріжучий, свердлячи-щая, колючий. Іноді тупа, неясна. Рух головою догори (симптом Герке), повороти тулуба підсилюють біль. При базальному перикардиті з залученням в процес діафрагми підсилюють біль кашель і проковтування їжі, пальпація області серця.
При загостренні ревматичного процесу виникає лихоманка. Шум тертя перикарда вислуховується в 3-4-му міжребер'ї зліва біля основи серця, за характером - скребуть, дряпає, м'який або грубий, але ніколи не буває дме. Посилюється він або під час систоли, або діастоли, іноді сприймається пальпацией. Краще вислуховується при нахилі тіла вперед і при натисканні на грудну клітку в області шуму стетоскопом. Аускультативні дан-ні частіше короткочасні. Картина крові: нейтрофільний лейко-цитоз, прискорена ШОЕ.
Рентгенологічне дослідження не виявляє характерних змін.
Картина ЕКГ нерідко нагадує зміни при інфаркті міокарда: з'являється зсув ST сегмента вгору від ізоелектричної лінії з подальшим поверненням до ізолінії і формуванням негативного зубця Т. На відміну від інфаркту міокарда ці зміни відбуваються конкордантность (однонаправленно) в трьох стандарт-них відведеннях і не супроводжуються патологічним глибоким зуб-цом Q.
Фібринозні перикардити при інших захворюваннях виявляють-ся тими ж основними клінічними симптомами.
При крупозної пневмонії перикардит в даний час зустрів чає рідко і розвивається зазвичай на 2-му тижні хвороби.
При нирковій недостатності перикардит є одним із симптомів уремії, що мають грізне прогностичне значення.
ЕКССУ датівная ПЕРИКАРДИТ (Pericarditisexsudativa)
У порожнині перикарда накопичується рідина, багата білком, що містить лейкоцити, еритроцити, фібрин і ін. Елементи, типич-ні для запальної ексудації. Біль локалізується за грудиною, носить різкий характер, іррадіює в ліву руку і шию. При здавленні ексудатом стравоходу з'являється утруднення ковтання. Якщо втягується в процес діафрагмальнийнерв, виникає гикавка. Рез-кая задишка. Обличчя бліде з ціанотичним відтінком. Пульс слабкого наповнення. В області серця реберні проміжки згладжені, шкіра набрякла. Межі серця збільшені на всі боки. Верхівковий тол-чок слабкий або взагалі не визначається. Рентгенологічне дослі-нання дає характерні зміни тіні серця у вигляді трикутник-ка, дуги по контурах його не диференціюються, пульсація поверх-ностно або зовсім відсутній. На ЕКГ - низький вольтаж, Деформівні-ний Т. При ехо-дослідженні випіт видно як однорідна тим-ва смуга, розташована за задньою стінкою міокарда.
Недостатність кровообігу протікає по правошлуночковою типу з клінічним проявом застою в системі верхньої по-лій вени і портальної системі.
Шийні вени набряклі, особа набрякле і синюшне, печінку за-стойная, збільшена і болюча. Венозний тиск підвищений. Пульс частий, слабкого наповнення, ритм правильний.
Гнійний перикардит зустрічається відносно рідко і розвиваю-ється у хворих з гострим септичним захворюванням, запаленням ліг-ких, емпієма плеври. При цьому необхідно враховувати, що картина основного захворювання може маскувати клінічні риси перикардиту. Однак виявлені при ретельному обстеженні боляче-го задишка, ціаноз, набряк шкіри в ділянці серця, венозні колатералі на грудях, обмеження рухливості верхнього відділу живота, болючість при натисканні в епігастрії, під час вдиху пара-парадоксально пульс, виражена абсолютна тупість серця, увелічен- ная, застійна печінка і дані рентгенологічного дослідження допомагають встановити правильний діагноз.
У хворих із серцевою недостатністю зустрічається гидроперикард, який зазвичай не дає характерною клінічної картини, т. К. Накопичення рідини в порожнині перикарда відбувається повільний-но. Гідроперикард описаний при скорбуте, хвороби бери-бери, мікседемі.
Перикардит часто не діагностується при туберкульозному полі-серози, туберкульозному перитоніті, міліарний туберкульоз, Сепсі-се, коли увага лікаря зосереджено на клінічній картині ос-новного захворювання, а шум тертя перикарда виявляється лише в 20% випадків.
Швидке розширення меж серця, ослаблений верхівковий поштовх і глухі тони при гострому міокардиті іноді створюють впе-чатленіе ексудативного перикардиту. При міокардиті або при ви-вираженої дистрофії міокарда розміри і конфігурація серцевої тіні тривалий час залишаються постійними, а у хворих ексудативним перикардитом відзначається позитивна чи негативна динаміка. При міокардиті величина кімографіческую зубців аорти невелика, при ексудативному перикардиті вона значно більше. Порушення ритму і провідності серця також більше властиві міокардиту.
Спайковий перикардит (Pericarditisadhaesiva)
Хронічний, мляво протікає перикардит нерідко заканчи-ється розвитком сполучнотканинних зрощень і запальних потовщень листків перикарда, порожнину його облитерируется. Наруша-ється серцева діяльність, наростає серцева недостатність, т. К. Порушується діастолічний наповнення серця, зменшується ударний об'єм крові. Незначна фізичне навантаження викликаючи-ет тахікардію, що веде до перевтоми серцевого м'яза, дістоліческого наповнення серця. незначна фіз навантаження викликає тахікардію, що веде до перевтоми серцевого м'яза, дистрофії міокарда.
У клінічній картині виділяють 3 основні ознаки: 1) "ма-лое" серце; 2) високий венозний тиск; 3) збільшення печінки і асцит.
Провідними скаргами є: задишка і серцебиття при незначному фізичному навантаженні, загальна слабкість і швидка стомлюваність.
При огляді відзначається блідість шкірних покривів, одутлова тости особи, яка більш виражена вранці, т. К. В положенні лежачи відтік крові з вен голови утруднений. Шийні вени набряклі, не спадаються під час вдиху. Пульс парадоксальний. Негативний верхівковий поштовх, який при пальпації може не визначати-ся. Відзначається невідповідність між невеликими розмірами серця і серцевою недостатністю.
При рентгенологічному дослідженні виявляють "тихе" серце, т. Е. Амплітуда пульсації дуже мала, контури можуть бути деформовані, зміщуваність обмежена, дуги згладжені, іноді виявляється звапніння в області правого шлуночка і правого передсердя. На рентгенокімограмме зубці по контуру серця невеликі-рілі, а на судинах нормальні. Артеріальний тиск знижений, особливо пульсовий - до 20 мм рт. ст. Венозний тиск високий, до 300-400 мм вод. ст. Пе-чень збільшується, стає щільною, розвивається помилковий цироз печінки (цироз Піка), наростає асцит. Смерть настає при явле-пах серцевої недостатності і застійного цирозу печінки.
Лікування і профілактика перикардиту залежать від профілактики та раціонального лікування тих захворювань, які ведуть до його виник-новению (ревматизм, туберкульоз). При лікуванні ревматичного пе-рікардіта застосовуються великі дози саліцилатів, болезаспокійливі засоби і гормональна терапія.
При перикардитах туберкульозної етіології застосовують длитель-ве протитуберкульозне лікування в начальномЧгеріоде хвороби, що іноді дозволяє уникнути зрощення перикарда імперативного вме-шательство. Застосовуються стрептоміцин, фтивазид, ПАСК та інші протитуберкульозні препарати та їх комбінації.
При ексудативному перикардиті обережно видаляють рідину, а в перикард вводять приблизно така ж кількість повітря. Якщо в порожнині перикарда є гній, його відсмоктують, порожнину промивання-ють 1-2% -ним розчином риванолу, в навколосерцевої сумку вводять 500000 ОД пеніциліну через кожні 3 дні, поєднуючи з внутрімишеч-ним введенням його за звичайними правилами.
Якщо протягом ексудативного перикардиту хронічне, примі-няют консервативне лікування сечогінними, проносними і пото-гоннимі засобами.
При недостатності кровообігу застосовують еуфілін, горицвіт і препарати наперстянки.
Ранній розвиток слипчивого перикардиту проявляється синдром-мом венозної гіпертонії - підвищується тиск крові в правому шлуночку, правому передсерді і в які впадають в нього венах. Особа хворого одутле, виражена задишка. Серце невеликих раз-мерів. Печінка щільна, безболісна, селезінка не збільшена. Раз-вивается асцит. Тривалий венозний застій порушує функцію внут-ренних органів, зокрема печінки, сприяє розвитку синдрому-ма збільшених втрат білка, виникає гіпопротеїнемія і кахек-ся.
Консервативне лікування констриктивному перикардиту нееффек-тивно. Якщо хіміотерапевтичне лікування протягом 2-3 місяців не призвело до зникнення ознак здавлення серця, хворому повинна бути рекомендована операція перикардектомії.
Серцеві глікозиди малоефективні, т. К. Ступінь розслаблені-ня серця в період діастоли слабка, крові в шлуночок надходить недостатньо і систолічний викид не може збільшитися. У той же час серцеві глікозиди при миготливої аритмії, сповільнюючи темп серцевої діяльності, поліпшують підготовку до операції.
Для боротьби з кахексією і гіпопротеїнемією застосовують повтор-ні переливання протеїну, плазми або цільної крові і анаболічні гормони: ретаболіл, неробол, меробол. Дієта повинна содер-жати достатню кількість повноцінного білка. Продовженню життя сприяє операція - перикардектомії, своєчасне переведення на інвалідність і звільнення від побутових навантажень.
сайт недоступний
Запитуваний вами сайт на даний момент недоступний.
Це могло статися з наступних причин:
- Закінчився передплачений період послуги хостингу.
- Рішення про закриття було ухвалене власником сайту.
- Були порушені правила користування послугою хостингу.