Far east movement

музична кар'єра

Студійні альбоми

The Illest (за участю Riff Raff)

Напишіть відгук про статтю "Far East Movement"

Примітки

Уривок, що характеризує Far East Movement

- Але якщо міст перейдено, значить, і армія загинула: вона буде відрізана, - сказав він.






- В цьому то і штука, - відповідав Билибин. - Слухайте. Вступають французи до Відня, як я вам казав. Все дуже добре. На другий день, тобто вчора, панове маршали: Мюрат Ланн і Бельяр, сідають верхи і відправляються на міст. (Зауважте, всі троє гасконці.) Господа, - каже один, - ви знаєте, що Таборскі міст заміновано і контрамінірован, і що перед ним грізний tete de pont і п'ятнадцять тисяч війська, якому велено підірвати міст і нас не пускати. Але нашому государю імператору Наполеону буде приємно, якщо ми візьмемо цей міст. Проедемте втрьох і візьмемо цей міст. - Їдьмо, кажуть інші; і вони відправляються і беруть міст, переходять його і тепер з усією армією по цей бік Дунаю направляються на нас, на вас і на ваші повідомлення.
- Облиште жартувати, - сумно і серйозно сказав князь Андрій.
Звістка це було гірко і разом з тим приємно князю Андрію.
Як тільки він дізнався, що російська армія знаходиться в такому безнадійному становищі, йому спало на думку, що йому то саме призначене вивести російську армію з цього положення, що ось він, той Тулон, який виведе його з лав невідомих офіцерів і відкриє йому перший шлях до слави! Слухаючи Білібіна, він розумів вже, як, приїхавши до армії, він на військовій раді подасть думку, яке одне врятує армію, і як йому одному буде доручено виконання цього плану.
- Облиште жартувати, - сказав він.
- Чи не жартую, - продовжував Билибин, - нічого немає більш справедливою і сумніше. Господа ці приїжджають на міст одні й піднімають білі хустки; запевняють, що перемир'я, і ​​що вони, маршали, їдуть для переговорів з князем Ауерспергом. Черговий офіцер пускає їх в tete de pont. [Мостове зміцнення.] Вони розповідають йому тисячу гасконских дурниць: кажуть, що війна скінчилася, що імператор Франц призначив побачення Бонапарту, що вони бажають бачити князя Ауерсперга, і тисячу гасконад та ін. Офіцер посилає за Ауерспергом; панове ці обіймають офіцерів, жартують, сідають на гармати, а між тим французький батальйон непомічений входить на міст, скидає мішки з горючими речовинами в воду і підходить до tete de pont. Нарешті, є сам генерал лейтенант, наш милий князь Ауерсперг фон Маутерн. «Милий ворог! Колір австрійського війська, герой турецьких воєн! Ворожнеча скінчилося, ми можемо подати один одному руку ... імператор Наполеон згорає бажанням дізнатися князя Ауерсперга ». Одним словом, ці панове, не дарма гасконці, так закидають Ауерсперга прекрасними словами, він так був зведений своєю настільки швидко встановили інтимністю з французькими маршалами, так засліплений видом мантії і страусового пір'я Мюрата, qu'il n'y voit que du feu, et oubl celui qu'il devait faire faire sur l'ennemi. [Що він бачить тільки їх вогонь і забуває про своє, про те, який він зобов'язаний був відкрити проти ворога.] (Не дивлячись на жвавість своїй промові, Билибин не забув призупинитися після цього mot, щоб дати час оцінити його.) Французький батальйон вбігає в tete de pont, забивають гармати, і міст взятий. Ні, але що найкраще, - продовжував він, успокоіваясь в своєму хвилюванні красою своєї розповіді, - це те, що сержант, приставлений до тієї гарматі, по сигналу якої мало запалювати міни і підривати міст, сержант цей, побачивши, що французькі війська біжать на міст, хотів уже стріляти, але Ланн відвів його руку. Сержант, який, видно, був розумніший за свого генерала, підходить до Ауерспергу і каже: «Князь, вас обманюють, ось французи!» Мюрат бачить, що справа програна, якщо дати говорити сержанту. Він з подивом (справжній гасконець) звертається до Ауерспергу: «Я не впізнаю настільки хвалену в світі австрійську дисципліну, - говорить він, - і ви дозволяєте так говорити з вами нижчого чину!» C'est genial. Le prince d'Auersperg se pique d'honneur et fait mettre le sergent aux arrets. Non, mais avouez que c'est charmant toute cette histoire du pont de Thabor. Ce n'est ni betise, ni lachete ... [Це геніально. Князь Ауерсперг ображається і наказує заарештувати сержанта. Ні, зізнайтеся, що це принадність, вся ця історія з мостом. Це не те що дурість, не те що підлість ...]






- С'est trahison peut etre, [Бути може, зрада,] - сказав князь Андрій, жваво уявляючи собі сірі шинелі, рани, пороховий дим, звуки стрілянини і славу, яка очікує його.
- Non plus. Cela met la cour dans de trop mauvais draps, - продовжував Билибин. - Ce n'est ni trahison, ni lachete, ni betise; c'est comme a Ulm ... - Він ніби задумався, відшукуючи вираз: - c'est ... c'est du Mack. Nous sommes mackes. [Також немає. Це ставить двір в найбільш безглузде становище; це ні зрада, ні підлість, ні дурість; це як при Ульмі, це ... це Маковщіна. Ми обмаковалісь. ] - уклав він, відчуваючи, що він сказав un mot, і свіже mot, таке mot, яке буде повторюватися.
Зібрані до тих пір складки на лобі швидко поширилися в знак задоволення, і він, злегка посміхаючись, почав розглядати свої нігті.
- Куди ви? - сказав він раптом, звертаючись до князя Андрія, який встав і попрямував до своєї кімнати.
- Я їду.
- Куди?
- В армію.
- Та ви хотіли залишитися ще два дні?
- А тепер я їду зараз.
І князь Андрій, зробивши розпорядження про від'їзд, пішов до своєї кімнати.
- Знаєте що, мій милий, - сказав Билибин, входячи до нього в кімнату. - Я подумав про вас. Навіщо ви поїдете?
І на доказ неспростовність цього аргументу складки всі втекли з особи.
Князь Андрій запитально подивився на свого співрозмовника і нічого не відповів.
- Навіщо ви поїдете? Я знаю, ви думаєте, що ваш борг - скакати в армію тепер, коли армія в небезпеці. Я це розумію, mon cher, c'est de l'heroisme. [Мій дорогий, це героїзм.]
- Анітрохи, - сказав князь Андрій.
- Але ви un philoSophiee, [філософ,] будьте ж їм цілком, подивіться на речі з іншого боку, і ви побачите, що ваш борг, навпаки, берегти себе. Надайте це іншим, які ні на що більше не придатні ... Вам не дозволено приїжджати назад, і звідси вас не відпустили; отже, ви можете залишитися і їхати з нами, куди нас спричинить наша нещасна доля. Кажуть, їдуть в Ольмюц. А Ольмюц дуже миле місто. І ми з вами разом спокійно поїдемо в моїй візку.
- Перестаньте жартувати, Билибин, - сказав Болконський.
- Я говорю вам щиро і дружньо. Поміркуйте. Куди і для чого ви поїдете тепер, коли ви можете залишатися тут? Вас чекає одне з двох (він зібрав шкіру над лівим скронею): або не доїде до армії і світ буде укладено, або поразка і ганьба з усією кутузовського армією.
І Билибин розпустив шкіру, відчуваючи, що дилема його незаперечна.
- Цього я не можу розсудити, - холодно сказав князь Андрій, а подумав: «їжу для того, щоб врятувати армію».
- Mon cher, vous etes un heros, [Мій дорогий, ви - герой,] - сказав Билибин.


В ту ж ніч, відкланявшись військовому міністру, Болконський їхав до армії, сам не знаючи, де він знайде її, і побоюючись дорогою до Кремсу бути перехоплених французами.
У Брюнне все придворне населення вкладалося, і вже відправлялися тяжкості в Ольмюц. Близько Ецельсдорфа князь Андрій виїхав на дорогу, по якій з найбільшою поспішністю і в найбільшому безладді рухалася російська армія. Дорога була так заповнена возами, що неможливо було їхати в екіпажі. Взявши у козачого начальника кінь і козака, князь Андрій, голодний і втомлений, обганяючи обози, їхав відшукувати головнокомандувача і свій візок. Самі зловісні чутки про становище армії доходили до нього дорогою, і вид безладно біжить армії підтверджував ці чутки.
«Cette armee russe que l'or de l'Angleterre a transportee, des extremites de l'univers, nous allons lui faire eprouver le meme sort (le sort de l'armee d'Ulm)», [ «Ця російська армія, яку англійське золото перенесло сюди з кінця світу, зазнає ту ж доля (доля ульмской армії) ».] згадував він слова наказу Бонапарта своєї армії перед початком кампанії, і слова ці однаково порушували в ньому подив до геніального герою, почуття ображеної гордості і надію слави. «А якщо нічого не залишається, окрім як померти? думав він. Що ж, коли потрібно! Я зроблю це не гірше за інших ».
Князь Андрій з презирством дивився на ці нескінченні, заважає команди, вози, парки, артилерію і знову вози, вози і вози всіх можливих видів, обганяти одна іншу і в три, в чотири ряди запружавшіе брудну дорогу. З усіх боків, позаду і попереду, поки хапав слух, чулися звуки коліс, гуркіт кузовів, возів і лафетів, кінський тупіт, удари батогом, крики підганянь, лайки солдат, денщиків і офіцерів. По краях дороги видно було безперестанку то полеглі обдерті і неободранние коні, то зламані вози, у яких, чекаючи чогось, сиділи самотні солдати, то що відокремилися від команд солдати, які натовпами прямували в сусідні села або тягли з сіл курей, баранів, сіно або мішки, ніж то наповнені.
На спусках і підйомах натовпу робилися гущі, і стояв безперервний стогін криків. Солдати, потопаючи по коліна в грязі, на руках підхоплювали знаряддя і фури; билися батоги, ковзали копита, лопалися постромки і надривалися криками грудей. Офіцери, вони ті рухом, то вперед, то назад проїжджали між обозами. Голоси їх були слабо чутні посеред загального гулу, і по обличчях їх видно було, що вони впадали у відчай в можливості зупинити цей безлад. «Voila le cher [" Ось дороге] православне воїнство ", подумав Болконский, згадуючи слова Білібіна.
Бажаючи запитати у кого небудь з цих людей, де головнокомандувач, він під'їхав до обозу. Прямо проти нього їхав дивний, в одного коня, екіпаж, мабуть, влаштований домашніми солдатськими засобами, що представляв середину між возом, кабріолетом і коляскою. В екіпажі правил солдатів і сиділа під шкіряним верхом за фартухом жінка, вся обв'язана хустками. Князь Андрій під'їхав і вже звернувся з питанням до солдата, коли його увагу звернули відчайдушні крики жінки, що сиділа в кібіточке. Офіцер, завідував обозом, бив солдата, який сидів кучером в цій колисці, за те, що він хотів об'їхати інших, і батіг потрапляла по фартуху екіпажу. Жінка пронизливо кричала. Побачивши князя Андрія, вона висунулася з-під фартуха і, махаючи худими руками, що вискочили з під килимового хустки, кричала:

Персональні інструменти


Far east movement

Інструменти

На інших мовах