Ернест Хемінгуей (1899-1961) по праву вважається одним з найвидатніших письменників. Його книги цікаві і школярам, і зрілим вже людям. Не випадково за свою прозу письменник отримав Нобелівську премію в 1954 році. Творчість Хемінгуея характеризується численними розповідями і романами, в яких його герої переживають низку хвилюючих пригод. Насичені подіями твору не залишають байдужим, вони в значній мірі вплинули на літературу XX століття.
Хемінгуей бився за Джеймса Джойса. Виявляється, у легендарного літератора був кращий друг-колега. У Хемінгуея склалися теплі стосунки з ірландським письменником і поетом Джеймсом Джойсом. Ця пара часто гуляла і випивала в Парижі. Саме там Джеймс Джойс часто бився в барах. Чому він вибрав таке хобі - залишається загадкою, адже у письменника-початківця були проблеми зі здоров'ям. Мало того, що він був слабким, оскільки взагалі не бачив обличчя свого суперника. На щастя для Джойса у нього був хороший друг-літератор, а за сумісництвом і боєць, Хемінгуей. Той мало того, що любив бокс, так і добре ще їм і володів. Знаменитий американський боксер Джек Демпсі говорив навіть, що побоюється битися з Хемінгуеєм. Адже у нього складалося відчуття, що того може охопити саме справжнє божевілля. І щоб зупинити письменника, йому треба було кожен раз робити боляче. А всякий раз, як Джойс вступав у бійку, йому досить було крикнути: «Поквитатись з ним, Хемінгуей!». Доводилося одному захищати свого непоказного товариша. Так Джойс і Хемінгуей стали першою і останньою в історії парою боксерів-літераторів.
Хемінгуей полював за підводними човнами в складі «хуліганські флоту». У 1942 році німецькі підводні човни стали топити вантажні судна США. Військово-морський флот все ще не оговтався від важких втрат в Перл-Харборі і був змушений просити цивільних добровольців допомогти патрулювати узбережжя на приватних яхтах. Цих помічників стали називати «Хуліганський флот». Люди просто патрулювали місцевість, доповідаючи з допомогою рації на землю про все побачене. Був лише один незвичайний помічник - це, звичайно ж, Хемінгуей. Він назвав себе капітаном і почав патрулювати береги Куби з метою потопити підводний човен. Для цього у письменника була зброя у вигляді кулеметі «Томпсона» і ручних гранат. Хемінгуей зібрав строкату команду з колишніх тореадорів, баскських спортсменів, бізнесменів та морпіхів. Письменник вважав, що підводний човен зверне увагу на його судно «Пілар» і підніметься на поверхню. Для знищення такого маленького корабля німцям буде шкода торпед, і вони постараються використати бортове зброю. За планом Хемінгуея яхті слід наблизитися до підводного човна, його команда повинна була кинути гранати в бойову рубку і довершити розгром за допомогою кулеметів. Звучить досить екстравагантно, але Хемінгуей так і не затонув, правда, ні одну підводний човен і не знайшов. Це наводить на роздуми, що патрулі були просто приводом, щоб порибалити і напитися разом з приятелями.
Хемінгуей бився з Орсоном Уеллсом. У 1937 році актор був найнятий для участі в документальному фільмі «Іспанська земля». Для нього Хемінгуей написав текст. Але коли він почув, як його читав вголос Уеллс, то влаштував скандал. Письменникові не подобалося, як звучав голос актора. Тоді Уеллс запропонував внести деякі зміни в початковий сценарій Хемінгуея, в основному це стосувалося вирізки великих шматків тексту. Письменник ще більше розізлився! Суперечка швидко переросла в потік взаємних образ, в результаті Хемінгуей навіть заявив: «Якийсь проклятий тупица з художнього театру думає, що може вказувати мені, як писати!». Уеллс же відповів з сарказмом, скопіювавши голос опонента і позбавивши його мужніх ноток. Незабаром боротьба перейшла від слів до рукоприкладства. Письменник і актор навіть вивалісь на сцену перед йде на ній документальним фільмом. Поки над ними демонструвалися картини боїв і війни, Уеллс і Хемінгуей на передньому плані били один одного. Але пізніше вони помирилися і стали хорошими друзями. Проте це не завадило письменнику видалити весь текст Уеллса і замінити його своїм власним.
Близькість смерті. Незважаючи на всю свою нерозсудливість, Хемінгуей так і не загинув у численних переробках, а наклав на себе руки сам. А адже десятки разів його життя висіло на волосині. Його ноги прошила кулеметна черга, в тіло потрапило 273 осколків міни. Хемінгуей неодноразово потрапляв в аварії і катастрофи. У нього траплялися сильні удари, переломи кісток, струс мозку. Двічі він отримував поранення на полюванні, і мало не згорів на лісовій пожежі. Хемінгуей пережив рак шкіри, сибірську виразку, малярію, діабет, гепатит і пневмонію. У нього були розірвані нирка і селезінка, зламано підставу черепа. При цьому хребець вдало зрісся, дозволивши уникнути паралічу. І як доля перевіряла письменника на стійкість, так і він сам ніби перевіряв своїх героїв на твердість характеру.
Незвичайний автограф. Виявляється, Хемінгуей страждав пейрафобіей. Так називають боязнь публічних виступів. Письменник ніколи не довіряв навіть найщирішим компліментів з боку своїх шанувальників. А найбільше він не любив на таких зустрічах роздавати автографи. Не дивно, що такі підписи Хемінгуея тепер сильно цінуються. Один його шанувальник, Віктор Хілл уклав з одним парі, що зможе взяти автограф у письменника. Це здавалося неможливим. Цілих три місяці настирливий залицяльник дошкуляв письменникові з проханням дати йому автограф. Нарешті той здався і написав переслідувачеві на внутрішній стороні обкладинки книги: «Віктору Хіллу, справжньому сучий сину, який не може зрозуміти відповіді« ні! ».
Незвичайне виховання. Хемінгуей здавався зразком мужності, але ж його мати хотіла, щоб народилася дівчинка, а не хлопчик. Це взагалі була вперта жінка, часом творила дивні речі. Аж до досягнення Ернестом чотирирічного віку його наряджали в жіночі сукні і відростили йому довге волосся. А потім мати раптом вирішила, що з сина вийде хороший музикант. Хлопчику тут же стали давати уроки гри на контрабасі, для чого навіть забрали на рік раніше зі школи. Але материнським планам здійснитися не судилося - сам письменник визнавав, що огидно грав на цьому музичному інструменті.
Хантер С. Томпсон досліджував самогубство письменника, але зробив у нього ж крадіжку. Самогубство письменника в 1961 році потрясло весь світ. Хемінгуей мав великий вплив на своїх колег, які насилу перенесли смерть кумира. Один з тез людей, чиє життя постраждала від цього, став Хантер С. Томпсон. Життя цього письменника також була сповнена пригод. У 1964 році він відправився в Кетчум, штат Айдахо, щоб відвідати той самий будинок, в якому останні два роки свого життя провів Хемінгуей. Томпсон готував статтю для газети «The National Observer» під назвою «Що привело Хемінгуея в Кетчум». Про свого героя письменник відгукувався емоційно, але в ув'язненні зазначив, що це був «старий, хворий чоловік з багатьма проблемами». Працюючи над статтею, Томпсон зауважив вражаючу пару лосиних рогів, що висіли над входом в кабінет Хемінгуея. Письменник вирішив, що йому точно не вдасться зробити і половину всіх тих божевільних речей, що його кумир. Тоді він вирішив хоча б трохи відчути божевілля, вкравши ці роги.