Довідка про практику застосування ст.324 Арбітражного
процесуального кодексу Російської Федерації
(Відстрочення або розстрочення виконання судового акта,
зміна способу і порядку його виконання) *
На стадії виконання судових актів суб'єктивні процесуальні права учасників виконавчого провадження забезпечуються системою процесуальних гарантій. Оскільки в процесі виконання судових актів можуть бути виявлені перешкоджають цьому обставини, зокрема, відсутність майна в натурі, недостатність коштів у боржника, то з метою неущемленія інтересів стягувача законодавець в ст. 324 Господарського процесуального кодексу Російської Федерації передбачив можливість надання відстрочки або розстрочки виконання судового акта, а також зміна способу і порядку його виконання.
Заява про відстрочку або розстрочку, про зміну порядку і способу виконання судового акта може бути розглянуто арбітражним судом. який видав судовий акт, або арбітражним судом за місцем знаходження судового пристава-виконавця [1] [1] за умови, що даний судовий акт набув чинності і на момент подачі заяви не закінчився термін давності для його виконання. При цьому з подібною заявою вправі звернутися стягувач, боржник, а також судовий пристав-виконавець, і воно може бути подано тільки в рамках тих вимог, за підсумками розгляду яких винесено судовий акт [2] [2].
Заява про відстрочку або про розстрочку виконання судового акта, про зміну способу і порядку його виконання розглядається арбітражним судом у місячний строк з дня надходження заяви до арбітражного суду в судовому засіданні з повідомленням стягувача, боржника та судового пристава-виконавця [3] [3]. Неявка цих осіб, повідомлених належним чином про час і місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду заяви. За результатами розгляду арбітражним судом заяви виноситься ухвала, яка може бути оскаржене. Копії ухвали надсилаються сторонам виконавчого провадження та судового пристава - виконавцю (ч. 2 ст. 324 Господарського процесуального кодексу Російської Федерації).
Чинне законодавство виходить з необхідності виконання судового акта зобов'язаною особою в добровільному порядку (ст. 16 Господарського процесуального кодексу Російської Федерації). Доводи заявників про неправомірне застосування судом ст. 324 Господарського процесуального кодексу Російської Федерації у зв'язку з тим, що виконавчий лист не направлявся для примусового виконання, визнавалися необгрунтованими [4] [4].
При застосуванні ст. 324 Господарського процесуального кодексу Російської Федерації повинні враховуватися інтереси боржника і стягувача. Неприпустимо і применшення інтересів одного стягувача в порівнянні з іншими стягувачами [5] [5].
Необхідно мати на увазі, що якщо рішення суду не може бути виконано в силу об'єктивних причин і законом передбачений спеціальний порядок виконання в цій ситуації, що змінилася, то немає законних підстав для застосування положень ст. 324 Господарського процесуального кодексу Російської Федерації при таких фактичних умовах.
Це призводить до необхідності розглянути окремо кожну підставу зміни виконання судового акта.
Відстрочення та розстрочення виконання судового акта.
Загальним в підставах надання відстрочки і розстрочки є доведена неможливість здійснення передбаченого судовим актом дії, наприклад здійснення платежу. При цьому відстрочка виконання судового акта полягає в наданні арбітражним судом боржника права перенести термін його виконання, а розстрочка виконання - надання боржнику права виробляти виконання частинами в терміни, встановлені арбітражним судом. Але при відстрочці доводиться повна неможливість здійснення виконання раніше визначеної дати, в той час як розстрочка передбачає можливість здійснення виконання не відразу, а протягом певного часу.
При цьому обов'язок щодо доказування наявності обставин, що ускладнюють виконання судового акта, лежить на заявника, так як ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу Російської Федерації передбачено, що кожна особа, яка бере участь у справі, має довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відстрочка виконання судового акта допустима тільки в тих випадках, коли це пов'язано з майновим становищем сторін або з іншими такими, що заслуговують увагу обставинами. У відповідності зі сформованою судово-арбітражної практикою відсутність грошових коштів не є безумовною підставою для надання відстрочки виконання рішення суду [7] [7].
Відстрочка може бути надана в разі важкого фінансового стану організації [8] [8]; отримання судовим приставом-виконавцем повідомлення територіального органу ФСФО про заходи, що вживаються щодо порушення в арбітражному суді провадження у справі про визнання боржника неспроможним (банкрутом), що є обставиною, що перешкоджає здійсненню виконавчих дій [9] [9]; з урахуванням специфіки діяльності організації-боржника (наприклад, банківська [10] [10]).
Аналіз практики свідчить про те, що Арбітражний суд Свердловської області відмовляв у задоволенні заяви про надання відстрочки виконання судового акта, як правило, в силу наступного.
Арбітражний суд з урахуванням конкретних обставин справи, а також інтересів як боржника, так і стягувача визначає, чи є необхідність у наданні розстрочки.
Заява про надання розстрочки повинно бути підкріплено доказами, які підтверджують наявність обставин, що ускладнюють виконання судового акта, і наявність обставин, що дозволяють зробити висновок про реальну можливість виконання судового рішення в разі надання розстрочки.
Варто зазначити, що норми Господарського процесуального кодексу Російської Федерації не містять будь-яких граничних термінів, на які суд уповноважений надати відстрочку або розстрочку виконання документа [16] [16]. У зв'язку з чим, вважаємо за доцільне внести зміни і доповнення в ст. 324 Господарського процесуального кодексу Російської Федерації, оскільки відсутність зазначених термінів істотно порушує права стягувача, створюючи сприятливий грунт для неправомірних дій боржника.
Аналіз практики Арбітражного суду Свердловської області показує, що судді надавали відстрочку або розстрочку виконання судового акта терміном від трьох місяців до чотирьох років [17] [17].
Таким чином, для надання відстрочки або розстрочки слід довести наявність не тільки несприятливих факторів у господарській діяльності, а й їх вплив, що приводить до неможливості виконання судового акта.
Зміна способу і порядку виконання судового акта
Якщо заявлена вимога є самостійним предметом позову, то підлягає розгляду в рамках окремого провадження. В рамках зміни способу та порядку виконання рішення суду не може бути розглянуто нову вимогу, яке не було предметом розгляду за позовом раніше, і не можуть оцінюватися і прийматися додаткові докази, що стосуються спору [19] [19].
У разі, коли при винесенні судом рішення про присудження майна, що володіє індивідуально-визначеними ознаками (в т. Ч. За позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння), в ході здійснення виконавчого провадження виявилося відсутність у боржника присудженого майна, стягувач має право вимагати зміни способу і порядку виконання рішення шляхом заміни на стягнення вартості даного майна, зазначеної судом в рішенні згідно ч. 2 ст. 171 Господарського процесуального кодексу Російської Федерації [22] [22].
Присудження індивідуально-визначеного майна в натурі (відібрання речі) є реалізацією такого способу захисту цивільних прав як відновлення становища, яке існувало до порушення права. Механізм реалізації такого способу захисту встановлений ст. 398, 301, 1103, 1104, 1105 Цивільного кодексу Російської Федерації. Виходячи з положень ст. 1103 і 1105 Цивільного кодексу Російської Федерації, відновлення становища, яке існувало до порушення абсолютного права власника на річ, пов'язаного з позбавленням його володіння цією річчю, можливо шляхом відшкодування дійсної вартості цього майна в разі неможливості повернути річ в натурі.
Таким чином, при доведеності наявності обставин, що унеможливлюють виконання судового акта про присудження індивідуально-визначеного майна, можлива заміна способу виконання по передачі зазначеного майна на стягнення його вартості [23] [23].
Аналіз судово-арбітражної практики Арбітражного суду Свердловської області свідчить про те, що в цілому у суддів не виникає особливих проблем при застосуванні ст. 324 Господарського процесуального кодексу Російської Федерації, але за доцільне внести зміни і доповнення в дану статтю щодо граничних термінів відстрочки і розстрочки виконання судових актів і законодавчого визначення обставин, що ускладнюють виконання судового акта.
[27] [4] Постанова Федерального арбітражного суду Східно-Сибірського округу від 01.01.01 / 03-С1-Ф02-1179 / 04-С2.
[28] [5] Постанова Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації від 01.01.01 р № 000/03.
[29] [6] Постанова Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації від 01.01.01 р № 000/05.
[34] [11] Визначення Арбітражного суду Свердловської області від 01.01.01 р залишено в силі Постановою апеляційної інстанції Арбітражного суду Свердловської області від 01.01.01 р
[35] [12] Визначення Арбітражного суду Свердловської області від 01.01.01 р залишено в силі Постановою апеляційної інстанції Арбітражного суду Свердловської області від 01.01.01 р і Постановою Федерального арбітражного суду Уральського округу від 01.01.01 р
[36] [13] Визначення Арбітражного суду Свердловської області від 01.01.01 р залишено в силі Постановою Сімнадцятого арбітражного апеляційного суду від 01.01.01 р
[37] [14] Пункт 18 Інформаційного листа Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації від 01.01.01 р № 90 «Про огляд практики розгляду арбітражними судами спорів, пов'язаних з договором про іпотеку».
[38] [15] Пункт 13 Постанови Пленуму Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації від 01.01.01 р № 23 «Про деякі питання застосування арбітражними судами норм Бюджетного кодексу Російської Федерації».
[39] [16] Відомий випадок надання арбітражним судом розстрочки виконання судового акта терміном на 30 років. Див. Постанова Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації від 01.01.01 у справі № 000/02.
[44] [21] Визначення Арбітражного суду Свердловської області від 01.01.01 р залишено в силі Постановою Федерального арбітражного суду Уральського округу від 01.01.01 р