Довіреність, що видається НЕРЕЗИДЕНТАМИ
У цивільному обороті суб'єктам господарювання нерідко доводиться здійснювати операції, в яких однією зі сторін виступають резиденти іноземних держав. При цьому від імені іноземних контрагентів часто діють представники на підставі довіреностей.
Відповідно до ст.1117 Цивільного кодексу РБ (далі - ЦК) форма і строк дії довіреності визначаються за правом країни, де видана така довіреність.
Таким чином, вітчизняний законодавець пов'язує вимоги, що пред'являються до форми і терміну довіреності, ні з резидентністю особи, яка видала довіреність, а з місцем її видачі. Відповідно довіреність може бути видана нерезидентом як на території Республіки Білорусь, так і на території іноземної держави.
Довіреність, видана нерезидентом Республіки Білорусь на території Республіки Білорусь, повинна відповідати вимогам законодавства Республіки Білорусь, в т.ч. ст.183. 186. 187 ЦК. Легалізації такої довіреності не потрібно. Разом з тим у правозастосовчій практиці виникають ситуації, коли друга сторона в угоді (а найчастіше і державні органи, суди) вимагає подання документів, що підтверджують повноваження та статус особи, яка видала довіреність.
Підтвердженням статусу особи можуть бути такі документи, як виписка з торгового реєстру, свідоцтво про реєстрацію, установчі документи, документи, що підтверджують повноваження керівника юридичної особи або органу, який видає довіреність, і т.п. Зазначені документи повинні бути легалізовані в установленому порядку.
Найбільш часто довіреності нерезидентами видаються на території тих держав, де нерезидент здійснює свою основну діяльність або які є місцем проживання нерезидента - фізичної особи.
Очевидно, що далеко не всім учасникам цивільного обороту відомі вимоги законодавства іноземних держав, що пред'являються до оформлення довіреностей (відповідно і не завжди можливо встановити, чи відповідає довіреність представника контрагента-нерезидента вимогам права держави її походження). У зв'язку з цим вітчизняний законодавець встановив правило, згідно з яким доручення, видане на території іноземної держави, не може бути визнана недійсною внаслідок недотримання форми, якщо вона задовольняє вимогам права Республіки Білорусь (глава 10 ЦК).
Це правило поширюється і на випадки передоручення, в т.ч. коли останній має місце на території Республіки Білорусь. Відповідно до п.1 ст.188 ЦК особа, якій видана довіреність, може передоручити право вчинення дій, на які вона уповноважена, іншій особі. Таке передоручення можливо, якщо особа, яка здійснює передоручення, уповноважена на це довіреністю або примушена до цього обставинами для охорони інтересів видала доручення особи. Причому можливо передоручення як всіх, так і частини повноважень, що надаються довіреністю. В силу п.2 ст.188 ГК довіреність, яка видається у формі передоручення, повинна бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків, передбачених п.4 ст.186 ГК.
Для посвідчення довіреності, яка видається в порядку передоручення, необхідне подання нотаріусу основної довіреності, в якій надано право передоручення, і її копії.
Відповідно до наданого правом тільки представник за основним дорученням може передавати містяться в довіреності повноваження іншій особі, яка в подальшому не може здійснювати передоручення.
Довіреність, видана в порядку передоручення, повинна відповідати таким вимогам:
- вона не повинна містити більше прав, ніж надано представнику в основному дорученню;
- термін дії довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку дії довіреності, на підставі якої вона видана;
Іноземна організація, котра відкрила на території Республіки Білорусь представництво, може видавати довіреності на право здійснення певних дій третіх осіб не тільки безпосередньо, а й через вказане представництво. У зв'язку з тим що керівник представництва сам здійснює свої функції на підставі довіреності, в такій ситуації також матимуть місце відносини передоручення повноважень. Відповідно довіреність, яка видається представництвом від імені іноземної організації, підлягає нотаріальному посвідченню в силу вимог законодавства Республіки Білорусь, зокрема ст.188 ГК. При цьому необхідно дотримуватися вимог п.1 зазначеної статті, згідно з яким повноваження на вчинення передоручення повинні бути передбачені в основному дорученню або обумовлені фактичними обставинами (продиктовані необхідністю охорони інтересів особи, яка видала довіреність).
Таким чином, для того щоб довіреність була згодом визнана недійсною, вона повинна відповідати таким вимогам:
- повинна бути складена в письмовій формі;
- засвідчена правомочною особою;
- містити дату її складання;
- скріплена підписом керівника (іншої особи, уповноваженої на це установчими документами) і печаткою в разі, якщо видана юридичною особою.
Крім того, якщо довіреність видана на території іноземної держави, вона повинна бути легалізована в установленому порядку.
Аналогічні норми регулюють і порядок оформлення довіреностей на право представництва інтересів в судах Республіки Білорусь.
Згідно ст.76 Цивільного процесуального кодексу РБ, ст.78 Господарського процесуального кодексу РБ (далі - ГПК) довіреність на право ведення справи в суді, видана на території Республіки Білорусь від імені фізичної особи - нерезидента, як правило, повинна бути нотаріально посвідчена, а від імені юридичної особи - нерезидента - підписана уповноваженою особою та скріплена печаткою. Якщо довіреність видається на території іноземної держави, вона повинна відповідати вимогам іноземної держави, які пред'являються до такої довіреності, і бути легалізована в установленому порядку.
Відповідно до вимог ст.243 ГПК документи, видані, складені або засвідчені за встановленою формою компетентними органами іноземних держав за межами Республіки Білорусь відповідно до законодавства іноземних держав щодо юридичних осіб, індивідуальних підприємців і громадян Республіки Білорусь або іноземних юридичних осіб, іноземних громадян та осіб без громадянства, приймаються господарськими судами Республіки Білорусь при наявності їх легалізації або проставлення апостиля, якщо інше не ус ановлено міжнародним договором Республіки Білорусь.
Таким чином, довіреність, видана на території іноземної держави і засвідчена компетентним органом або посадовою особою іноземної держави (наприклад, нотаріусом), повинна бути легалізована або апостильована в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором Республіки Білорусь.
Якщо ж довіреність виходить з країни, яка не є учасницею Гаазької конвенції і з якою у Республіки Білорусь відсутній договір про правову допомогу та правові відносини, вона підлягає консульської легалізації в установленому порядку.
Документи, в т.ч. і довіреності, складені на території держави перебування і призначені для дії на території Республіки Білорусь, легалізуються в консульській установі Республіки Білорусь після їх легалізації в Міністерстві закордонних справ чи іншому уповноваженому установі держави перебування. При здійсненні легалізації консул Республіки Білорусь свідчить лише підпис посадової особи Міністерства закордонних справ або іншого уповноваженого установи держави перебування за допомогою проставлення легалізаційному написи (п.13 Інструкції).
Однак може скластися ситуація, коли на території держави, в якому видано доручення, відсутня консульська установа Республіки Білорусь. В такому випадку можлива легалізація довіреності через держава, на території якого є консульська установа Республіки Білорусь. Консул Республіки Білорусь легалізує таку довіреність, якщо вона посвідчена посадовою особою Міністерства закордонних справ або іншого уповноваженого установи держави перебування. Легалізація повинна здійснюватися за допомогою звернення до компетентних органів в такій послідовності: Міністерство закордонних справ третьої держави - консульська установа третьої держави в державі перебування - Міністерство закордонних справ держави перебування - консульська установа Республіки Білорусь в державі перебування.
Якщо довіреність складена на території іноземної держави і ввезена в Республіку Білорусь без легалізації, вона не може бути легалізована, а отже, і використана на території Республіки Білорусь (п.20 Інструкції).
Для здійснення довіреності необхідним є не тільки посвідчення підпису особи, але і встановлення статусу, в якому воно діє. Для цього іноземні особи, здійснюючи доручення на території іноземних держав, як правило, засвідчують такі угоди в нотаріальному порядку. Залежно від того, чи є держава, в якому видається довіреність, учасником договору про правову допомогу з Республікою Білорусь або Гаазької конвенції. і встановлюються подальші вимоги до оформлення довіреності (або досить простого нотаріального посвідчення, або необхідно проставлення апостиля або консульська легалізація).
Сергій Медведєв, юрист
Матеріал підготовлений редакцією журналу «Юрист»