ДИСОЦІАЦІЯ (від лат. Dissociatio - поділ, роз'єднання), оборотний розпад частки в-ва (молекули. Радикала або іона). Розрізняють велектролітичні дисоціацію (іонізацію) в розчинах або розплавах електролітів - освіту суміші покладе. і отрицат. сольватованих іонів з молекул або кристалічних. фази, напр. СН3 СООН (р-р) D Н + (р-р) + СН3 СОО - (р-р), NaCl (кристали) D Na + (розплав) + Сl - (розплав); термічну дисоціацію - оборотне розкладання, обумовлене тепловим рухом частинок в-ва, напр. СаСО3 (кристали) D СаО (кристали) + СО2 (газ), 2HI (газ) D Н2 (газ) + I2 (газ). У плазмі тримаючи. дисоціація нейтральних частинок відбувається з освітою покладе. іонів і своб. електронів. Фотодисоціація - розкладання при опроміненні, напр. . що відбувається під дією іонізуючого випромінювання. Дисоціація в розчинах і газовій фазі характеризується константою і ступенем дисоціації. Константа дисоціації. - константа рівноваги реакції дисоціації, ступінь дисоціації (частка продіссоцііровавшіх частинок) - відношення числа продіссоцііровавшіх частинок до загальної кількості частинок, введених в систему. Енергія дисоціації (розриву) м. Б. визначена за допомогою електронного удару, спектроскопіч. термодинамич. і ін. методами. Д іссоціація має велике значення для мн. прир. і виробництв. процесів. Так, більшість неорг. в-в піддається в водних розчинах електролітич. дисоціації, к-раю в основному визначає як св-ва водних розчинів, так і особливості відбуваються в них р-ций. Див. Також Електролітична дисоціація. С. І. Дранін.
===
Ісп. література для статті «ДИСОЦІАЦІЯ». немає даних
