Державний фонд зайнятості населення РФ - це централізованого-ний фонд фінансових ресурсів, призначений для реалі-ції заходів в області сприяння зайнятості населення та фор-міруемий на страховій основі.
Кошти на фінансування заходів щодо сприяння зайнятості населення утворюються за рахунок:
• обов'язкових страхових внесків роботодавців;
• обов'язкових страхових внесків із заробітку працюючих;
• асигнувань з федерального бюджету, бюджетів суб'єктів незалежно-тів РФ і місцевих бюджетів;
• добровільних внесків юридичних і фізичних осіб, включаючи іноземних;
• інших надходжень, в тому числі коштів, що стягуються з роботодавців за порушення вимог законодавства.
Фонд зайнятості перебуває в оперативному управлінні і рас-започаткували органів служби зайнятості та направляється на фінан-нансування заходів щодо сприяння зайнятості населення. Майно фонду є федеральною власністю.
Кошти фонду зайнятості, які формуються за рахунок обов'язкових страхових внесків роботодавців, обов'язкових страхових внесків із заробітку працюючих, асигнувань з федерального бюджету, бюджетів суб'єктів РФ і місцевих бюджетів, освобо-ються від оподаткування.
Роботодавці шляхом перерахування коштів до фонду зайнятості повністю відшкодовують витрати органів служби зайнятості на створення спеціальних робочих місць і професійну підго-товку, підвищення кваліфікації, перепідготовку в зв'язку з тру-доустройством працівників, які отримали професійне за-болевания або інвалідність в даній організації. При Неви-полнении або неможливості виконання квоти для прийому на роботу інвалідів роботодавці щомісяця вносять до фонду зайнятості обов'язкову плату за кожного безробітного в рам-ках квоти інваліда.
Держава фінансує безробітним:
• виплату допомоги по безробіттю;
• виплату стипендії в період професійної підго-товки, підвищення кваліфікації, перепідготовки за на-правлінню органів служби зайнятості;
• можливість участі в оплачуваних громадських ра-ботах;
• відшкодування витрат у зв'язку з добровільним переїздом в іншу місцевість для працевлаштування за пропозицією органів служби зайнятості;
• оплату в розмірі належної допомоги по безработ-це за рахунок коштів фонду зайнятості періоду тимчасової непрацездатності громадянам, які втратили роботу і за-виробок протягом 12 місяців, що передували офіційні-альному визнання їх безробітними, але не більше 30 календарних днів протягом 12-місячного періоду безру-ботіци або всього періоду навчання у напрямку ор-ганів служби зайнятості.
Посібник безробітним громадянам, звільненим з будь-яких осно-ваниям, встановлюється в процентному відношенні до середнього заробітку, обчисленого за останні три місяці по последне-му місцю роботи, якщо вони протягом 12 місяців, що передують-вавших початку безробіття, мали оплачувану роботу не ме неї 26 календарних тижнів на умовах повного робочого дня або на умовах неповного робочого дня з перерахунком на 26 календарних тижнів з повним робочим днем. Посібник по безраб-тіце у всіх інших випадках, у тому числі громадянам, які вперше шукають роботу або раніше не працювали, не мають про-фесії, прагнуть відновити трудову діяльність після тривалої більше одного року перерви, а також громадянам, звільненим з організацій протягом 12 місяців, що передують-вавших початку безробіття, і які мали в цей період оплачено ваемого роботу менше 26 календарних тижнів, встановлюється в розмірі мінімальної оплати праці.
Фінансування витрат, пов'язаних з виплатою до допомоги по безробіттю додаткової допомоги, здійснюється за рахунок коштів федерального бюджету.
Допомога по безробіттю виплачується громадянам, визнаний-ним в установленому порядку безробітними. Рішення про призначають-ченіі допомоги по безробіттю приймається одночасно з рішенням про визнання громадянина безробітним. Продовж-ність виплати допомоги в кожному періоді безробіття не може перевищувати 12 місяців в сумарному обчисленні протягом 18 календарних місяців.
Громадянам, визнаним в установленому порядку безробітними, допомога по безробіттю нараховується з першого дня при-знання їх безробітними. У разі ненадання оплачує-мій підходящої роботи після закінчення 18 календарних місяців безробіття безробітний має право на повторне отримання допомоги по безробіттю в розмірі мінімальної оплати праці.
Органи державної влади суб'єктів РФ і органи місць-ного самоврядування можуть встановлювати і більш продолжитель-ні терміни виплати допомоги або передбачати умови про-дленія їх виплати за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Витрати, пов'язані із достроковим виходом на пенсію, осу-ються за рахунок коштів Пенсійного фонду РФ з після-дме відшкодуванням витрат з фонду зайнятості.
Допомога по безробіттю громадянам, звільненим з організа-цій по будь-яких підстав протягом 12 місяців, що передують-вавших початку безробіття, і які мали в цей період оплачено ваемого роботу не менше 26 календарних тижнів на умовах повного робочого дня або на умовах неповного робочого дня з перерахунком на 26 календарних тижнів з повним робочим днем, а також звільненим з військової служби та з органів внутрішніх справ і визнаним в установленому порядку безробітними, нараховується:
1) в перші три місяці безробіття - у розмірі 75% від їх середньомісячного заробітку, обчисленого за останні три місяці, за останнім місцем роботи; в наступні чотири місяці - в розмірі 60%;
2) в подальшому - в розмірі 45%, але у всіх випадках не нижче встановленого законом мінімального розміру оплати праці та не вище рівня середньої заробітної плати, сложівше-гося в суб'єкті РФ.
Виплата допомоги по безробіттю може бути припинена, припинена або його розмір може бути скорочений органами служби зайнятості.
Безробітним громадянам, які втратили право на допомогу по безробіттю у зв'язку із закінченням встановленого законодавець-ством періоду його виплати, а також особам, які перебувають на со-триманні безробітного, органами служби зайнятості може ока-викликають в період його безробіття матеріальна й інша по-міць, включаючи дотації за користування дитячими дошкільними закладами, житлом, комунальними послугами, громадськості-ним транспортом, послугами охорони здоров'я та громадського харчування. При необхідності органи служби зайнятості можуть надавати матеріальну допомогу громадянам, спрямованим ними на професійну підготовку, підвищення кваліфікації або перепідготовку.
Громадяни можуть укладати зі страховими організаціями договір добровільного страхування на випадок втрати роботи.
Порядок розподілу коштів і бюджет фонду
Цільова дотація виділяється у вигляді прямих фінансових відрахувань з коштів фонду, централізуемих на федеральному рівні, або шляхом взаємозаліку коштів, що підлягають перечис-лення на федеральний рівень в рамках встановленого норма-тива відрахувань.
Кошти фонду централізуються на федеральному рівні за рахунок:
• відрахувань сум обов'язкових страхових внесків робо-тодателей, що формуються на територіях суб'єктів РФ;
• повернення коштів, раніше виділених органам федеральної державної служби зайнятості на поворотній основі з коштів фонду зайнятості, централізуемих на феде-рального рівні;
• інших надходжень, передбачених законодавством про зайнятість населення.
Кошти фонду зайнятості, централізуемие на федеральному рівні, розподіляються на: 1) заповнення дефіциту бюджету фонду зайнятості в суб'єктах РФ - не менше 80%; 2) освітньої-ня резерву - до 20%.
Кошти фонду, централізуемие на федеральному рівні і призначені для заповнення дефіциту бюджету Фонду зайнятості в суб'єктах РФ, витрачаються на фінансове забезпе-чення гарантованих законодавством про зайнятість населе-ня заходів за наступними напрямками:
1) поточні виплати допомоги по безробіттю, у тому числі по-гасіння заборгованості;
3) відшкодування витрат Пенсійного фонду РФ, пов'язаний-них з оплатою дострокових пенсій безробітних;
4) виплати стипендій при навчанні у напрямку орга-нів федеральної державної служби зайнятості;
5) фінансування доплат до заробітку безробітних грома-дан в період їх участі в громадських роботах.
Кошти фонду зайнятості спрямовувалися на такі цілі (млрд. Руб.).
1) Програми навчання осіб, визнаних безробітними, - всією 771,3. У тому числі: професійне навчання - 721,3; професійна орієнтація - 50,0.
2) Спеціальні програми зайнятості - 842,7. У тому числі: організація робочих місць - 408,0; організація зайнятості тривало безробітних - 40,3; організація зайнятості молоді - 50,3; організація підтримки підприємництва - 25,0; організація громадських робіт - 143,0; тимчасова зайнятість підлітків - 110,0; трудова реа-білітація інвалідів - 66,1.
4) Програми інформаційного забезпечення державної політики зайнятості - 254,9. З них розвиток автоматизованої інфор-ційної системи «Зайнятість» - 120,0; експлуатаційні витрати - 99,8; інформаційна підтримка програм зайнятості населення - 35,1.
5) Капітальні вкладення - 100,0.
6) Фонд оплати праці співробітників територіальних органів Федераль-ної державної служби зайнятості населення - 439,8.
7) Нарахування на заробітну плату - 173,7.
8) Комунальні послуги - 166,6.
9) Витрати на відрядження - 7,2.
10) Придбання обладнання та інвентарю - 59,2.
11) Капітальний ремонт - 138,6.
12) Інші витрати - 100,7.
Відшкодування витрат, пов'язаних з використанням позики Міжнародного банку реконструкції та розвитку, - 18,5.
Кошти фонду централізуються на федеральному рівні за рахунок відрахування 20% від сум формуються на територіях суб'єктів РФ обов'язкових страхових внесків роботодавців і спрямовуються на фінансування федеральних і межрегіональ-них програм сприяння зайнятості населення, а також на під-радити територій з напруженою ситуацією на ринку праці.
Ставка внесків до фонду становить 1,5%. Страхові внески до Державного фонду зайнятості населення РФ не нараховуються на такі види виплат:
1) вихідна допомога при звільненні;
2) грошова компенсація за невикористану відпустку, а також зберігається середній заробіток, що виплачується в розмі-рах, передбачених законодавством РФ, на період праце-влаштування працівникам, звільненим у зв'язку із здійсненням заходів щодо скорочення чисельності або штату, реоргани-зацией або ліквідацією організації;
3) суми, що виплачуються відповідно до законодавств-вом в відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням;
4) суми, що виплачуються відповідно до законодавств-вом в відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та майну працівників внаслідок надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру;
5) матеріальна допомога, що надається в зв'язку з чрезвичано-ними обставинами з метою, відшкодування шкоди, заподіяна-ного здоров'ю і майну громадян, на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самовря-лення, іноземних держав, а також урядових і неурядових міждержавних організацій , створений-них відповідно до міжнародних договорів РФ;
6) вартість безкоштовно наданих окремим кате-горіям працівників відповідно до законодавства житла, комунальних послуг, палива або відповідне грошове відшкодування;
7) вартість проїзду працівників до місця використання відпустки і назад, оплачувана організацією відповідно до законодавства;
9) на суми грошової компенсації замість продовольчого пайка;
10) на вартість котра видається працівникам податкових органів форменого одягу.
Розподіл коштів фонду на централізовану і територій-ально складові дозволяє вирішувати як федеральні, так і регіональні проблеми зайнятості населення. Однак, в регіонах, що мають високу заробітну плату, виникає надлишок коштів фонду, тоді як в депресивних регіонах коштів не-достатньо. Відсутність механізму перерозподілу коштів фонду, що спрямовуються до територіальних відділень, призводить до їх нераціонального та нецільового використання. У зв'язку з цим доцільно змінити структуру витрачання коштів з урахуванням їх економічного змісту.
2. Назвіть цільові федеральні бюджетні фонди і поясніть відмінності в цілях їх функціонування.
3. Що означає «спільне ведення предметів» Російської Федерації і суб'єктами РФ в області федералізму?
4. Поясніть цілі регіональної політики і охарактеризуйте напрямки реалізації регіональної економічної політики.
5. Якими повноваженнями володіє кожен з учасників бюджетного процесу?
6. Яким нормативним актом можна внести зміни в Федеральний закон про федеральним актом?
7. У чому полягає перевага накопичувальної пенсійної системи в порівнянні з розподільною?
Тема 4: Державний і муніципальний кредит.
- Загальні принципи державного і муніципального кредитування.
- Цільові бюджетні кредити галузям економіки.
- Державні і муніципальні позики. Державний і муніципальний борг. Державні і муніципальні гарантії і поручительства.
1. Загальні принципи державного і муніципального кредитування.
Державний і муніципальний кредит являє собою відносини, за якими Російська Федерація, суб'єкт РФ або муніципальне утворення є кредиторами або позичальниками. Державні і муніципальні кредити можуть бути отримані і надані Російською Федерацією, суб'єктами РФ і муници-пальне утвореннями юридичним і фізичним особам, іншим бюджетам, іноземним державам, їх юридичним особам і міжнародним організаціям в межах повноважень відпо-ного рівня бюджету.
Держава в особі уповноваженого органу виконавчої влади укладає кредитний договір, відповідно до якого у нього виникають відповідні зобов'язання або вимоги. Умовами кредитного договору є:
• термін надання або отримання кредиту;
• умови забезпечення повернення позики;
• розмір процентної ставки за користування позикою;