4. Чутки як приклад неформальної комунікації
Чутки - відомості, достовірність яких не встановлена і які передаються від людини до людини за допомогою усного мовлення.
Чутки розрізняють за змістом, по інформаційному наповненню, по потребам.
Фактори поширення чуток
· Проблемна ситуація, що створює інформаційну потреба
· Незадовільність або відсутність інформації; інформаційна невизначеність
· Рівень тривожності індивідів
Розповсюджувачами і користувачами чуток виявляються високостатусние групи.
Результати впливу чуток (за рівнями взаємодії)
а) індивідуальний рівень
· Адаптація до середовища
б) груповий рівень
в) масовий рівень
зміни громадської думки і колективної поведінки
Неоднозначність результатів впливу чуток робить їх практично некерованими. Профілактика чуток може бути зведена до поширення своєчасної великої та переконливої інформації.
1. Характеристики малої групи
Чисельність і ознаки (за віком, статтю, освітою, національністю.)
Має на увазі функціональні обов'язки членів групи в їх спільній діяльності, набір ролей (набір очікуваних дій від людини, за яким закріплені певні функціональні обов'язки) і набір норм (набір розпоряджень, вимог, побажань суспільно-схвалюється поведінки).
Припускають процеси згуртування або роз'єднання групи, розвиток групових норм. формування лідерства, розвиток симпатій і антипатій і т.д.
2. Види і функції малих груп
За родом діяльності
(Промислові, навчальні, аматорські)
За способом виникнення
· Формальні - виникають для виконання певних функцій всередині систем більш високого рівня (3 - 20 чол)
· Неформальні або контактні - виникають на основі взаємних симпатій, інтересів. Межами їх чисельності є межі емоційних можливостей людини (3 - 8 чол)
За ступенем розвитку міжособистісних відносин
Від диференціальних груп до колективу
За значущістю індивіда
· Групи членства (всі люди в групі)
· Референтні групи (значимий для індивіда коло спілкування)
Для референтних груп характерні функція порівняння і функція нормативна. Функція порівняння передбачає, що група формує еталон поведінки і оцінки самого індивіда і оточуючих.
Інструментальні функції груп пов'язані з організацією спільної діяльності.
Експресивна і підтримує функції пов'язані з емоційними потребами індивіда.
3. Групова динаміка
Групова динаміка включає наступні процеси:
· Згуртування або роз'єднання груп;
· Процес утворення неофіційних груп всередині груп формальних;
· Становлення групових норм (це найважливіший процес), тобто спонтанно складаються стандартів поведінки індивіда. Такі норми - стандарти роблять поведінка індивіда передбачуваним, сприяють ефективності груповий діяльності.
Становлення групових норм підвищує згуртованість групи й одночасно посилює групове тиск на індивіда.
Конформність - характеристика позиції індивіда стосовно позиції групи, міра підпорядкування індивіда груповому тиску.
Конформність може проявитися в зміні думки і поведінки людини в напрямку більшої згоди з групою.
Протилежна сторона конформізму - негативізм.
Управління - набір дій, що включають:
· Цілепокладання (в т.ч. прийняття рішень)
· Координацію спільних дій
· Контроль за дотриманням стандартів групової поведінки і виконанням прийнятих рішень.
Управління задає відношення субординації (впорядкування зверху вниз), координації (впорядкування горизонтально), реордінаціі (впорядкування знизу вгору).
Управління необхідно для оптимізації спільної діяльності, однак, кожна з сфер життя групи може ініціювати своїх лідерів і тоді згуртованість групи буде залежати від взаємин між ними.
Стосовно до малих групах діє принцип ієрархічності. Це передбачає. що мала група виступає частиною систем вищого рівня (наприклад, навчальна група включається в факультет), виступає як підсистема.
Мала група - динамічна система, про це свідчать процеси групової динаміки. Це відкрита система, тобто вона здійснює обмін із зовнішнім середовищем речовиною, енергією, інформацією.
Беручи до уваги вищесказане (курсивом), розглянемо
Напрямок дій лідера:
молодих наук, активно які стверджують своє становище в суспільстві. В історії суспільних наук це особливо помітно. В українській соціології ці сюжети ще чекають своїх дослідників. Разом з тим історія розвитку методології і методів соціології свідчить про стійке збагаченні і вдосконаленні їх евристичного потенціалу. Ця обставина настільки очевидно, що дозволяє залишатися на.