Замість висновку 281
Словник термінів 282
Світлана Броннікова Інтуїтивне харчування: як перестати
Турбуватися про їжу і схуднути
Світлана Броннікова - клінічний психолог і психотерапевт, має багаторічний досвід позбавлення людей від зайвої ваги. Кілька років очолювала філія найбільшої клініки з лікування ожиріння в Нідерландах.
В оформленні обкладинки використано фотографія: Dubova / Shutterstock.com Використовується за ліцензією від Shutterstock.com
Я - клінічний психолог і психотерапевт. Кілька років я очолювала один з філі- ріалів найбільшої клініки з лікування ожиріння в Нідерландах. Лікування - псіхотерапев- тическое, бо неможливо позбутися зайвої ваги, не змінивши поведінку, спосіб життя, спосіб мислення. Неможливо залишатися худим, будучи емоційно нестабільним, якщо саме за допомогою їжі ви звикли вирішувати власні психологічні проблеми. Я відповідала за розробку і впровадження лікувальних програм, за інноваційні підходи з дока- занной ефективністю, але при цьому продовжувала (що коштувало мені досить великих усі- лий, так як управлінська робота норовить забрати весь час) залишатися психотерапевтом, які займаються проблемами людей із зайвою вагою . За цей час у мене накопичилося мно- дружність спостережень, зіставлень, невеликих, але важливих відкриттів. Мені давно хотілося зробити їх доступними всім, хто читає по-російськи, тому я написала цю книгу.
Для кого я це пишу
Сучасні стандарти краси безжальні: «красивий» означає «худий».
Намагаючись відповідати цим стандартам, мільйони чоловіків і жінок хронічно переводять себе дієтами і надриваються в спортзалах. У такого методу схуднення є початок, але немає кінця: щоб зберігати форму, потрібно все більше обмежувати себе в їжі і збільшувати фізичні навантаження. Зупинитися можна - набереш вагу. Ціна такого способу життя - харчові «зриви», коли відразу з'їдається величезна кількість «заборонених» про- дуктів, і «ефект йо-йо», коли вага то набирається, то знову йде. «Групою сопровожде- ня» виступають нестійка самооцінка, особливо тілесна, депресії, тривожні рас стройства. Їжа замість одного із задоволень життя стає джерелом постійного і величезної напруги.
Не потрібно думати, що розладами харчової поведінки страждають тільки істощен- ні анорексією юні дівчата або страждають крайніми формами ожиріння «клініче- ські ненажери». Стрункі чоловіки і жінки болісно не можуть заснути, тому що не стрималися і об'їлися або, навпаки, тільки що сіли на чергову дієту і жахливо хочуть їсти. Рівно так само вони страждають в примірочних магазинів і біля дзеркала, тому що «чув- обхідних себе жирними».
«Смачною» їжі. Стрункість, як вона розуміється в сучасній культурі (т. Е. Фактично, дефіцит ваги), суперечить фізіологічним основам здоров'я. Дефіцит жиру в тілі і надлишок білка в їжі (а ефективно утримувати вагу нижче власної фізіологіче- ської норми можна тільки при надлишку білка в раціоні за рахунок вуглеводів і жирів) ассо- цііруется з передчасним старінням, раком грудей, розвитком діабету, остеопорозу у жінок, безпліддям ...
Щоб жінка була здатна до відтворення, потрібно бути хоча б трохи «в тілі». Дослідження африканського племені бушменів показали, що жінки племені вагітніють виключно в сезон дощів і відразу після нього, коли плем'я без праці обес- безпечує себе харчуванням. У сухий сезон жінки постять, худнуть і природним чином стають тимчасово безплідними. Надзвичайно розумно, бо в цей період важко було б виокремити народжену дитину і нагодувати досита годує мати.
Їжа - найперша метафора любові, найперші відносини, які будує людина, що народилася.
Дитина, припадаючи до грудей, отримує відразу і їжу, і тепло, і захист, і любов. Саме тому порушення відносин з їжею завжди змушують поглянути на інші відносини в житті людини - з партнером, друзями, дітьми, батьками, але найголовніше - на відносини з самим собою. Сильно огрубляя, можна сказати: корінь розладів харчової пове- дення в порушенні відносин з самим собою, в неможливості любити і приймати себе саме.
Для багатьох з нас їжа стає психотерапевтом, утішником, універсальним рішенням проблем. Їжа стає покаранням і порятунком. Поступово їжа, рівно так само, як це роблять наркотики і алкоголь, забирає собі контроль над людським поведе- ням і підпорядковує його існування собі.
Для подолання цієї проблеми немає потреби в насильстві і вічне контролі над собою: потрібно просто навчитися довіряти собі. Люди, схильні до переїдання і зайвої ваги, володіють особливим особистісним профілем, схожими рисами характеру, що змушують їх
«Заштовхувати всередину» власні емоції за допомогою їжі. Від цього можна і потрібно ізбав- ляться, ім'я цього - компульсивний переїдання, тільки ось ненависть до свого «жирному» тілу і «слабкою» волі укупі з дієтичними лещатами - шлях тупиковий.
Інтуїтивний (недієтичних) підхід до харчування вже кілька десятків років попул рен в Європі і США. Сучасні дослідження показують його виняткову ефек- тивність в стабілізації ваги на рівні фізіологічної норми і в здатності довгі роки утримувати вагу на цьому стабільному рівні. Він заснований на знятті заборон і страхів у зв'язку з їжею, повну відмову від будь-яких дієт, які не приписаних медиками в зв'язку з тими чи іншими захворюваннями, і дає можливість тілу проявляти власну ініціативу у виборі продуктів харчування. Наше тіло має власну мудрістю, що дозволяє йому безпомилково вибирати їжу, найбільш підходящу йому в даний момент, відповідним щую його потребам. Тіло відмінно знає, скільки їжі потрібно з'їсти в даний момент і коли можна знову приступити до їжі. На жаль, з самого народження нас привчають ігно- рировать ці сигнали, підміняючи їх зовнішніми формами контролю - таблицями калорійно- сти, харчовими пірамідами, уявленнями про те, що таке здорова їжа і правильне харчування, які регулярно змінюються.
1. Чи часто ви продовжуєте їсти після того, як відчуття комфортного насичення вже настало?
2. Чи часто ви переїдайте перед тим, як сісти на нову дієту (усвідомлюючи, що на дієті ви не зможете собі дозволити є все це довгий час)?
3. Чи трапляється вам є, щоб впоратися з емоціями чи побороти нудьгу?
4. Ви ставитеся до тих, хто стійко не любить фізичну активність?
5. Ви займаєтеся спортом, тільки коли ви на дієті?
6. Вам нерідко трапляється пропустити прийом їжі або є тільки тоді, коли ви бук- вально падаєте від голоду, і в результаті ви переїдайте?
7. Ви відчуваєте почуття провини, якщо переїдайте або їсте «нездорову їжу», що в підсумку призводить до ще більшого переїдання (все одно вже все пропало)?
Якщо ви відповіли «так» на всі або на деякі з цих питань, ваш поточний вага може бути вище вашого фізіологічного ваги, який ваш організм запрограмміро- вал підтримувати незалежно від народження, без додаткових зусиль з вашого сто- рони. Досить імовірно, що ви в змозі повернутися до цього вазі в результаті переходу на інтуїтивне харчування. Найважливіше, що потрібно запам'ятати: зниження ваги НЕ ПОВИННО бути самоціллю, оскільки перехід на інтуїтивне харчування для схуднення буде сильно заважати розвитку вашої здатності прислухатися до внутрішніх сигналів організму.
Ця книга не з'явилася б на світ, якби не зусилля багатьох і багатьох людей.
Цією книги не було б, якби не читачі мого блогу. Вони не тільки читали, ком- ментіровалі і ділилися власним досвідом, вони безстрашно експериментували на собі (завдяки чому і з'явилася практична частина книги - Експеріментаріум) і ділилися результатами. Я дуже вдячна їм за делікатність, відкритість і щирість, вдосконалення-шенно необхідні для обговорення такої непростої теми.
Цією книги не було б, якби не мої пацієнти. Ті, що говорять по-російськи і по-голланд- скі, що живуть в різних містах і країнах, вони в різний час і з різних приводів прини- малі одне і те ж, дуже мужнє рішення - почати процес власної псіхотера- пии харчової поведінки зі мною. Я дуже вдячна їм за довіру і за те, чого вони мене навчили.
Цією книги не було б, якби не ілюстратор Євгенія Двоскіна, що придумала і намалювала до моїх історіям про людей і їжу особи і образи. Не можна забути і людей, які допомагали оформляти опитувальники і бланки самонаблюдений.
Але є одна людина, якій я особливо вдячна. Це мій чоловік Антон. На про- тяженіі всього цього часу він не тільки підтримував і переконував мене продовжувати писати про це, але і забезпечував можливість робити це практично - беручи на себе домашні турботи, готуючи їжу, виховуючи наших двох дітей. Дорогий, я не знаю, як ти це витри- тиснув, і я не знаю, чи зможу коли-небудь віддячити тобі за терпіння і наполегливість, з якими ти підтримував мене на цьому шляху. Дякуємо.
Чому у мене зайва вага?