На питання клієнта про причини свого постійного опаздиванія ми можемо дати два варіанти відповіді - шукати їх в зовнішньому світі або шукати в собі. Найчастіше, якщо людина спізнюється, він пояснює це зовнішніми причинами. Вони важливо називаються «об'єктивними Обст-ятельствамі», наприклад, будильник зламався, тролейбуса довго не було, ліфт застряг і т.п. Тобто людина є жертвою будильника-ков і тролейбусів. У такому випадку нам треба шукати причини пове-дення людини в вивченні пристрою годин або розкладі транс-порту. А до чого ж тут сама людина, який спізнюється? В прин-ципе, такий підхід заперечує наявність психіки. Його можна назвати «реактивним», тому що людина при цьому розглядається як реагую-щий на зовнішні впливи.
Може, звернутися в пошуку причин до психіці людини? Загально-відомо, що одні й ті ж обставини на різних людей дійства-ють по-різному. Тобто причини поведінки людини можна вияв-жити в ньому самому. Якщо ми будемо дотримуватися цього підходу, то з позиції пасивної жертви людина переходить в активну пози-цію. Якщо причина в мені, то я можу її усунути. Тільки при актив-ном підході з'являється сенс у вивченні психології.
Для вирішення проблеми психологічними засобами перш все-го слід її переформулювати: поміняти причину і наслідок місцями. Вийде, що причини негараздів в житті клієнта обумовлюються лени насамперед його психічним складом. Як говорили древні:
«Яка людина, такі ситуації на нього і йдуть». Правильна поста-новка проблеми буде звучати для клієнта тепер так: «Як я повинен змінитися, щоб у мене були гроші, дружина, робота і так далі».
Якщо ми погодимося з людиною, що його проблеми лежать в об'єктивним тивной реальності, то ми лише зміцнимо його в позиції жертви цього «поганого» об'єктивного світу. Якщо ж людина встане в позицію при-чини, тоді з'являється шанс на зміну їм самим свого життя. І замість того щоб нарікати, яка у нього жахлива життя, людина мо-же усвідомити, що він сам до свого життя все-таки якесь відношення має. На початковому етапі завдання психолога полягає в тому, щоб допомогти людині побачити, усвідомити і по можливості розширити цей обсяг особистої відповідальності за успішність свого проживання. Через сування в зовнішньому світі починається зі змін в собі. Якщо я мене-юсь, то і світ починає повертатися до мене іншими гранями.
У нашій роботі ми будемо спиратися на психоаналітичний прин-цип. Він говорить, що в поведінці людини немає нічого випадкового, на все є причини, і лежать вони в бажаннях людини. Зовнішні Обст-ятельства - наслідок реалізації його бажань. Звідси можна зробити два висновки:
1) «Якщо я чогось хочу, то я це роблю». Якщо я хочу їсти, то я ку-Шаю, спати - лягаю в ліжко.
2) «Якщо я щось зробив, значить, я цього хотів». У такому випадку від-правної точкою пошуку причин є не те, що людина ду-томить про свої бажання, а то, що він зробив. Звідси базовий підхід, при якому можна розуміти людину і допомагати йому: кожна людина робить тільки те, що хоче.
Наслідком цього є, що
• в поведінці людини немає випадкового;
• якщо ви щось зробили, значить, ви цього хотіли;
• якщо ви зробили те, що не хотіли, значить, проявилося неусвідомлений-ве (приховане від вас) бажання;
• кожна людина вільна, але не кожен хоче собі в цьому при-знатися;
• Не пояснюйте свої дії діями інших людей або обст-ятельств;
• людини не можна обдурити, принизити або образити. Він сам обма-Нива, принижується і ображається. Якщо є такі бажання, привід знайдеться. Слова типу «треба», «повинен», «боюся», «необ-обхідно» - тонкі способи зняття з себе відповідальності за використан-ня своїх бажань.
Психологічна проблема виникає тоді, коли людина щось де-гавкає, але не хоче визнати в цьому виконання свого бажання: «Я не хотів, але запізнився», «Я не хотів, але застудився», «Я не хотів, але ми розлучилися " і т.п. Рішенням психологічної проблеми буде не пояснення цієї події зовнішніми причинами (при цьому ще біль-ше посилюється роль жертви і внутрішній конфлікт між дією і усвідомленням відповідальності за нього), а усвідомленням своєї дії як свого дії (в такому випадку людина знаходить внутрішній світ і гармонію). Більш точно - бачити в «невільних» «помилкових діях людини відображення конфлікту його внутрішніх бажань:« Я хотів прийти вчасно і не хотів приходити »,« Я хотів бути здоровим і хотів відлежатися »,« Я хотів з ним дружити і хотів жити один » .
Коли людина приходить на консультацію, то найчастіше його зани-томить питання: «Як мені впоратися зі світом (сином, чоловіком, начальни-ком)?». З життєвої точки зору допомогу у важкій ситуації рас-розглядати через розраду ( «Не переймайся, все буде добре»), або як спроба зробити щось за іншого (дати грошей, помирити з дружиною, влаштувати на роботу). Психологічна допомога виключає і те, і інше. Говорячи людині: «Не мучся!», Ми просто відвертаємося від його стану, стверджуючи: «Не відчувай того, що зараз почуттю-їж». І встав у позицію благодійника, ми послаблюємо людини і де-гавкотом його залежним від нас. Якщо він знову посвариться з дружиною, то знову прийде до нас за «допомогою».
Реальна допомога полягає в тому, щоб людина змогла жити з цим (а не переробленим) сином, чоловіком або начальником. Це неможливо-можна уявити, але більш психологічно грамотно було, якби клієнт говорив: «У мене проблема з дружиною. Зробіть що-нібудьсо мною, щоб я міг з нею нормально спілкуватися ». 99% людей по-прежне-му намагаються вирішувати свої проблеми за рахунок переробки ближнього.
Якщо людина буде ігнорувати свої бажання, то його внутрішній конфлікт буде посилюватися. Як наслідок, будуть посилюватися «неволь-ні» дії і вчинки, які людина буде відтісняти через «треба» і «повинен». Всі приховані бажання будуть «відриватися» і повер-татися до нього як бажання чужих людей, спрямовані на нього. Ана-ліз своїх вчинків перетворився в пошук винних, і в підсумку буде ви-Новат весь світ. Психолог може допомогти зупинити цей звужується замкнуте коло і запустити його у зворотний бік, в сторону соеди-вати зі світом, за допомогою бездротової технології з собою як частиною світу.