Я живий ціле літо в маленькому городе. Учітелював и вчився сам. У мене булу кімнатка, відділена від кухні дощані перегородкою. На кухню часто ходив фокстер'єр Джек - маленький собачка, но дуже завзятий.
Ми познайоміліся з ним Надворі, и ВІН ставши ходити до мене в хату.
Я сиджу и читаю, а ВІН спить біля столу.
Бувало й так, что сам стомішся и заснеш, поклали голову на стіл.
Альо более спав Джек, а я читав.
- Джек! - кажу я тихо, наче це слово в книжці написано. Лежить - только вуха настовбурчів.- Джек! - немного голосніше. Статут и дивуватися на мене, а я нібіто й Не бачу, чітаю.- Джек! - вже голосно, а сам дивлюся в словника. Стриб! І Вже ВІН на словніку.- Ну, ходім погуляймо.
Куди я, туди й ВІН. Сховаєшся від него - шукає, гавкає, а Як довго нема, то й скавчіть. Біжіш - и ВІН біжить. Сядеш - ВІН лягає спати.
Було у дворі старе, товсте, похилилась дерево.
Якось я вібрався на ті дерево з книжкою и взявши читати. Джек бігав, бігав вокруг дерева, просівся, плакав, коли як стрібне на дерево, пробіг немного вгору й зірвався.
Я сиджу тихо - чи не злізе сам на похилий стовбур?
Ще раз розігнався и вібрався на Перше коліно дерева. Подививсь угору і - до мене.
Та там аж скільки п'явся - вищє злізті НЕ МІГ.
Іншого дня ПІШЛИ ми знов у двір. Довго старався Джек, разів зо три покотився униз, та все ж вібрався з розгону на одному Розвилка дерева.
Отак Щодня лазили ми з ним на дерево. Сказати правильно - я лазиво, а ВІН збігав.
Якось ПІШЛИ купатися, я зліз на вербу стрібаті, а ВІН за мною. Я стрібнув у воду - и ВІН теж.
Під осінь я віїхав, а перед тим познайомів Джека з хлопчиком Ванею. Через місяць Ваня написавши мені листа.
«Навчився Джек вібіратіся на шкірні дерево, аби було товсте и щоб кора гладенька була. Усі Сусідські коти повтікалі з двору - ніде Їм рятунку НЕ Було. З дерева Джек - на паркан, з паркану - на дах и там ганяє котів.
Чи не только коти, а й перехожі люди лякали. Ідуть Увечері Повз садок, коли старе дерево - гррр! - гарікає, як собака. Те Джек сидить на дереві и Гризе кістку ».