НАЛАШТУВАННЯ.
«Ваш покірний слуга кіт» ( «Вагахай ва неко Дзарія») ... Уже в самій назві повісті прихований тонкий гумор. Ця коротка фраза звучить так по-старомодному чемно, ніби Новомосковсктелям уявляється якийсь учений, досвідчений в книжкової премудрості. І не дивно: заговорив кіт шкільного вчителя.
Наслухавшись в будинку свого господаря розумних розмов про нові течії сучасної думки, в першу чергу про модний індивідуалізм і про «надлюдину», він уявив себе істотою незвичайним, справжнім «сином двадцятого століття». Комізм ситуації, як в "Подорожі Гуллівера» Свіфта, полягає в тому, що карлик міряє велетня міркою свого малого світу з повним відчуттям власної переваги. Господар здається коту «придуркуватим», витівки, дивацтва господаря - верх безглуздя. Карлик не володіє ключем до душі велетня. Але це вірно тільки в тому випадку, якщо істота з малого «котячого» маленького світу зустрічається зі справді великим людиною. «Не всі люди - люди» - такий підтекст повісті.
Один з найдієвіших прийомів сатири полягає в тому, щоб перенести явища, які здаються «великими», «великими», в який-небудь «малий світ» і тим самим позбавити їх уявної, ілюзорною значущості, розвінчати їх, змусити над ними сміятися.
Коли кіт в битві з мишами оголошує себе адміралом Того, то смішний не тільки кіт: перш за все смішний адмірал Того. Показуючи японське суспільство свого часу в плані пародії і гротеску, письменник ніби повертає бінокль зменшувально стороною. Наївні судження кота не тільки бавлять, вони дають з особливою силою відчути безглуздість навколишнього життя.
«Ваш покірний слуга кіт» - перша велика сатирична повість в японській літературі нового часу.
У повісті «Хлопчик» Нацуме Сосеки з гірким гумором згадує власне дитинство. Пізніше він розповів про нього знову в нарисах «Крізь скляні двері». Батько і мати любили тільки старших дітей. Якось раз вночі служниця з жалості до закинутого дитині тихенько шепнула йому на вухо кілька співчутливих слів, і він пам'ятав про них все своє життя. У письменника рано проявилася обдарованість, але в навколишньому міщанської середовищі він ні в кого не зустрічав розуміння.
Ще в шкільні роки Сосеки полюбив літературу. Він розповідає у своїх спогадах ( «Згадуючи свій перший твір»):
«У віці п'ятнадцяти - шістнадцяти років я пристрастився до літератури, Новомосковський китайських класиків і романи. Захотілося складати і самому, але коли я сказав про це своєму, нині покійному, брату, він вилаяв мене, заявивши, що література не може вважатися серйозним заняттям, це не більше ніж приємна забава ».
Треба сказати, що такий погляд на літературу був широко поширений в старе феодальне час і зник далеко не відразу.
Токійський університет наклав сильний відбиток на особистість і світогляд Нацуме Сосеки. Вплив це не в усьому було позитивним. Не слід забувати, що саме «Акамон» ( «Червоні ворота», як інакше називають Токійський університет) не без підстави вважався цитаделлю ідеалізму. З його стін вийшло чимало адепти чистого мистецтва. Університет Васеда, другий за значенням в Японії, дотримувався більш демократичного і передового напряму.
Закінчивши свою освіту в 1893 році, Сосеки почав викладати англійську мову спочатку в Токіо, потім в провінції. У маленькому містечку Мацуяма на о. Сікоку, який був батьківщиною Масаока Сікі, він знову зустрівся зі своїм старим товаришем. Друзі відновили заняття поезією. Сосеки захопився складанням віршів у формі хокку і створив такі, наприклад, чарівні мініатюри:
Запитайте у вітру, Хто першим з вас впаде, Про листя на гілці!
Чисте гірське ключ! Як живі, рухаються Камінці на дні ...
У своїй поезії Сосеки виявив пильне око художника. Він вільно поводився з традиційним поетичним матеріалом, вводячи в вірш прозаизми і книжкові китайські слова. Стиль його першої повісті «Ваш покірний слуга кіт» було виплавлено в тиглі поезії хокку. Відзначимо, що для неї характерні лаконізм і стриманість. Почуття в хокку Не будеш приносити бурхливим потоком, а глибоко приховано в підтексті. Образи конкретні і точні. Романіст Сосеки успадкував багато кращі властивості Сосеки-поета.
Перебування в Мацуяма виявилося плідним для творчості Сосеки, але в іншому принесло йому мало радості. Викладати в відсталої провінційній школі, наскрізь просоченої рутиною, було дуже важко. Незалежний, непоступливий молодий чоловік був у начальства як більмо на оці. Його безсовісно, безжально труїли. Сосеки розповів про свої поневіряння педагога на сторінках повістей «Хлопчина» і «Ваш покірний слуга кіт».
У 1900 році Сосеки був відряджений міністерством народної освіти в Лондон, де провів три роки. За цей час він зібрав багато матеріалу для своєї майбутньої капітальної роботи «Про літературу»
Всі права захищеності booksonline.com.ua