- У практиці так взагалі називається втрата у вазі металу при його переробці. Причини втрат металу при переробці можуть бути двоякого характеру: по-перше, випалювання з металу різних складових його частин, при чому утворилися окису шлакуються і відокремлюються від основної переробляється маси металу у вигляді покидьків; по-друге, механічне відділення частинок металу, навмисне (при обравніваніі решт і кромок або при обробці ріжучими інструментами) або ненавмисне (бризки, іскри, витік, настилу і т. п.). Чим складніше переробка металів в вироби, т. Е. Чим більше число окремих процесів, її складових, тим більше виходить і загальна сума втрат металу, т. Е. Тим більше потрібно брати сирого металу для отримання одиниці ваги готового виробу. Так, наприклад, при переплавки металів в плавіленних приладах з метою перетворення їх в литі вироби, крім хімічного У. відбувається в самому приладі під час плавки, відбувається ще втрата металу при його розливанні в ковші, а з цих останніх в ливарні форми. Втрата ця полягає в краплях, а при необережності і цілих струменях металу, стікаючих в грунт, в охолодженому металі, що залишається на стінках ковша (настилу), напливами (задирках), що утворюються в нещільності стиків ливарних форм, і т. П. При обробці металів прокатки, штампуванням під пресами або проковиваніем під паровими, механічними або ручними молотами, крім хімічного угоранія металу в зварювальних печах або ковальських горнах і прямо на повітрі під час подальшої механічної переробки металу в машинах або під ручними інструме тами, відбувається ще механічна їх втрата у вигляді обсечек, обрізків, що вирубуються полон і т. п. причому лише найбільші з цих покидьків утилізуються шляхом пакетування і нових проварок, вся ж дрібниця представляє безслідно втрату. У всіх перерахованих вище випадках процес обробки складається в перетворенні сирих металів в напівфабрикати (виливки, поковки), які лише в рідкісних випадках застосовуються в справу в сирому вигляді, по більшій же частині піддаються додатковій механічній обробці ручними інструментами або на робочих верстатах. У подібних випадках до перерахованих вище втрат припадає приєднати ще втрати від механічної обробки: обрізки. стружки. тирса. дрантя (при витяжці дроту) і т. п. т. е. втрати чисто механічного характеру. Таким чином, в більшості випадків під У. металу слід розуміти суму всіх безслідних втрат, що відбуваються на всьому шляху перетворення сирого металу в готовий виріб. Встановлення кількості таких втрат необхідно для обліку потреби даного виробництва в сирих металах. На жаль, точний їх підрахунок украй скрутний, тому що незалежно від роду виробів, характеру і ступеня складності процесів, якими вони виходять, на величину загального У. впливають ще: більше чи менше досконалість приладів, в яких проводиться розжарювання і переплавлення металів, рівномірність і належна ступінь підтримуваної в них температури, відповідність форми і розмірів напівфабрикату призначенням готового виробу (належні, аж ніяк не надмірні запаси в виливках і поковках на механічну обробку), більший чи менший соверш енство машин, які виробляють гарячу і холодну обробку, нарешті, у великій мірі також ступінь навички та уваги самих робітників. З усіх цих причин підрахунок суми всіх втрат може бути лише приблизний. Можна прийняти за керівництво наступні граничні відсотки У. в різних металлообделочних процесах:
А) Хімічний У. (за кожен нагрів):
У пудлінгових печах