Биметаллизм - грошова система, при якій держава законодавчо закріплює роль загального еквівалента за двома металами - золотом і сріблом. Монети з золота і срібла функціонують на рівних підставах, передбачається їх вільне карбування. На ринку встановлювалися дві ціни (в золоті і в сріблі) на один товар. Биметаллизм існував в XIV - XVII ст. а в деяких країнах Західної Європи зберігався і в XIX ст.
Однак наявність двох металів в ролі загального еквівалента вступало в протиріччя з економічною сутністю грошей як єдиного товару, покликаного здійснювати вимірювання вартості всіх інших товарів. Розвиток економічних відносин вимагало стабільності грошової системи, не схильною до коливань вартості одного з грошових металів.
Необхідність стійкої грошової системи визначила перехід до монометалізму.
Монометаллизм - грошова система, при якій один грошовий метал є загальним еквівалентом і одночасно в обігу присутні інші знаки вартості (банкноти, білети державної скарбниці, золото).
Золотий монометалізм виступав у вигляді золотомонетного, золотослиткового і золотодевизного стандартів.
При золотомонетному стандарті в обігу перебували золоті монети (певної ваги і змісту) і різні види грошових знаків (банкноти, паперові гроші), які вільно обмінювалися на золоті монети.
При золотозливковому стандарті банкноти обмінювалися лише на золото в злитках (нема на золоті монети), причому з певними обмеженнями. Золотозлитковий стандарт був введений в період часткової стабілізації економіки західних країн (1924 - 1928 рр.), Зокрема в Англії в 1925 році у Франції в 1928 р При золотозливковому стандарті можна було придбати золото лише порівняно багатим власникам засобів (продавалися стандартні злитки золота вагою близько 12 кг, за що треба було заплатити велику суму - 1200 англійських фунтів стерлінгів або 300 тис. французьких франків. Цими заходами запобігати "розпорошення" золотих запасів серед дрібних власників).
Після Першої світової війни був встановлений золотодевізний стандарт, заснований на золоті і провідних валютах, конвертованих у золото. Девізи - це платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків. Конверсія валют у золото здійснювалася безпосередньо для американського долара, англійського фунта стерлінгів і французького франка, а й побічно через обмін або купівлю іноземних валют приблизно 30 країн з найбільш розвиненою економікою і активно беруть участь в міжнародній торгівлі (наприклад, Німеччини).
Міжнародний золотий стандарт забезпечив як стабільність грошового обігу всередині окремих країн, так і стабільність світової валютної системи на багато десятиліть. Міжнародна валютна стабілізація, що базується на золотому стандарті, була зруйнована світовою кризою 30-х рр. минулого століття.
Механізм золотого стандарту вимагав виконання двох умов.
Перше: кожна країна вибирає золото в якості основного стандарту вартості валюти, підтримуючи відповідність грошової одиниці певної кількості золота.
Друге: кожна країна вирішує вільний експорт та імпорт золота. Для того щоб всі гроші, включаючи монети, банкноти і кошти на банківських депозитах, мали рівну вартість, країна може, по-перше, карбувати золоті монети, що містять кількість золота, встановлений законом, в якості стандартної одиниці вартості; по-друге, віддавати казначейству розпорядження про покупку або продаж золота злитками за фіксованою ціною; по-третє, підтримувати паритет своєї валюти шляхом купівлі або продажу валюти країни.
При золотомонетному і золотозливковому стандартах курси валют складалися стихійно в залежності від співвідношення попиту-пропозиції на вільному валютному ринку національних та протистоять їм іноземних валют. Причому межі відхилення валютного курсу від золотого паритету були незначні. Це визначалося тим, що в умовах вільного ввезення і вивезення з країни золота, при великих відхиленнях валютного курсу від паритету, ставало більш вигідною не обмінювати національну валюту на іноземну, а ввозити (або вивозити) безпосередньо золото з-за кордону, якщо витрати з пересилання незначні (0,5 - 0,8% вартості пересилається золота). Ці витрати (вартість транспортування, упаковки, страхування та ін.) І визначають межі відхилення валютного курсу від паритету, так звані золоті точки.
Гранично високий курс іноземної валюти, при перевищенні якого вигідніше вивозити золото зі своєї країни і продавати його за кордоном, називається експортної золотою точкою.
Якщо ж пропонований курс буде нижче граничного курсу, при якому вигідніше ввозити золото з-за кордону і продавати його своїм національним банку, то це буде імпортна золота точка.