Леонардо Да Вінчі намалював молодшу і щасливу Мону Лізу приблизно за 10 років до того, як приступив до іншої, своєї найзнаменитішої картини, повідомили експерти в галузі мистецтва.
Трохи більша за розмірами, ніж знаменитий портрет, який сьогодні зберігається в Луврі, Париж, більш рання робота виконана в темних тонах, у неї є незакінчений і зовсім інший фон з колонами по обидва боки. На картині зображена молодша жінка з менш загадковою усмішкою.
Відома, як "Мона Ліза Айлвот". картина буде показана в Женеві, куди її доставили представники Фонду Мони Лізи. асоціації з Цюріха, яка тримала роботу в підвалах швейцарського банку протягом останніх 40 років.
320-Станична книга представить історичні, порівняльні та наукові дані про те, що ця картина належить пензлю великого Леонардо да Вінчі, як повідомив представник Фонду.
Головний експерт по да Вінчі Алессандро Веззосі, директор музею тосканського міста Вінчі, де народився майстер в 1452 році, і інші дослідники з Каліфорнійського Університету планують обговорити це питання. Вони вважають, що поки робити остаточний висновок рано, а потрібно провести додаткові дослідження.
Насправді справжність картини була предметом суперечок з тих пір, як вона була виявлена в 1913 році англійським колекціонером Х'ю Блекере. Він купив її в однієї знатної родини і привіз в свою студію в місто Айлвот Лондонського району, звідси і назва.
Блейкер пізніше продав портрет американському колекціонерові Генрі Ф. Пулітцер, який в свою чергу подарував його своїй дівчині. Після її смерті картину купив Фонд Мони Лізи.
"Ледве пересуваючи над картиною протягом 4 років, він так і залишив портрет незавершеним". - писав Вазарі.
Так як да Вінчі продав абсолютно закінчений портрет Мони Лізи королю Франциску I в 1516 році, за три роки до смерті, прихильники роботи Айтвот оскаржують той факт, що картина була незакінченою Моною Лізою, яку Да Вінчі міг намалювати тільки частково, а потім передав клієнтові, який зробив замовлення. Швидше за все, шедевр, який сьогодні зберігається в Луврі, це була пізніша версія портрета, яку да Вінчі хотів залишити собі.
Для підтримки цієї теорії Пулітцер посилається на Джованні Ломаззо, біографа художника, який в 1584 році згадує в своєму трактаті "Джоконду і Мону Лізу". Так як Джоконда - італійська версія назви "Мона Ліза", картини, що висить в Луврі, Ломаззо як би говорить, що існують дві абсолютно різні картини.
Пулітцер також звертає увагу на колони, які намальовані по краях картини Айлвот. Схожі колони зустрічаються також на малюнку Рафаеля "Дівчина з єдинорогом", який теж знаходиться в Луврі. Він був написаний під враженням від роботи Леонардо після того, як Рафаель відвідав художника в 1504 році.
Більш того, Вазарі описує портрет Мони Лізи, як портрет дівчини з "такою приємною посмішкою". причому це опис відносять до портрету з Лувру, хоча частіше цю посмішку все ж описують таємничої, загадкової і незбагненною. На картині Айлвот посмішка якраз приємна, і на ній дівчина посміхається по-справжньому.
Сумніви з приводу описів Вазарі стали з'являтися після того, як стало відомо, що він засновував багато свої висновки на непідтверджених даних. Справжність картини Мона Ліза Айлвот все ще залишається предметом спору серед істориків мистецтв.
Переклад: Денисова Н. Ю.