Розбудив його страшний рев і оглушливий гавкіт собаки. Дві години ночі. Вийшов. За воротами гріб передніми копитами землю і ревів величезний чорний бик. Років зо три йому буде, прикинув він. Заговорив з твариною:
- Що прийшов-то? Корову продали недавно, а ти, - все женихався. До іншого двору йди. - Мало залишилося корів, думав він, а бугай хороший, відгодований. Давно такого не зустрічав. Давно.
Скільки йому тоді було-то? - років десять.
Найнялися з братом сільське стадо пасти. Брат, - після армії, одягнутися треба. А йому хотілося матері допомогти. Дев'ять душ в сім'ї: шестеро дітей, батько з матір'ю. да стара баба. А в колгоспі заробіток який? А тут гроші - готівкою, кожен місяць, отримаєте, будь ласка.
Так ось, значить, бик в тому стаді був. Громадський. Доручили однієї вдовиці за ним наглядати. З кожного двору їй належало два-три пуди сіна, по два відра картоплі і грошей на комбікорм трохи. Всім вигідно. Додому він сам приходив. Були й інші бички в стаді, але молодші цього, а у них все строго: поперед батька в пекло не лізь! У стаді у кожного своє місце. І корови своє місце знають, хто слабший, з телятами ззаду плетуться. А сильні і старі, ті завжди попереду. Серед корів, одна головна - ватажок, а у всього стада господар - бик. Він помічник пастуха. Пастух його не ображає. І до стада ніхто чужий не підійде: попередить пастуха ревом, корів зіб'є в купу. І вперед - на чужака! Тоді вже, бережися!
А тут така біда трапилася: випустили в стадо бичка. - за віком вони з тим биком однакові. Новачок, до цього, на ланцюзі стояв. Потім кастрували його, та й випустили в стадо. Силу він свою відчуває, здоровенний бугай, а корови підійдуть, понюхають, і давай рогами його. А він не зрозуміє в чому справа? Так рухали до тих пір, поки не визначили йому місце в кінці стада, з телятами.
Образився він. Став тоді людей ганяти. Мужичок один, так на дерево навіть заліз зі страху. Жінки на доїння боялися ходити. Брат стояв і відганяв його. Але одного разу бик і на нього кинувся. Де це чувано - бик на пастуха! Ось і довелося йому бика цього вчити розуму розуму.
Хлист пастуший у брата довгий був, - метрів сім, добре бику дісталося! Мотав головою, намагався втекти, а батіг всюди його діставала. А потім, впав той бик на коліна і. поповз. Змирився.
Замовк біля воріт бичок. Видно, господар прийшов за ним. Тільки, як тепер заснути?
Шкода худобу! Не розуміє вона причини горя свого і за що біль їй теж не розуміє, безгрешная.Как ми з Вами, Надія одночасно про бика написали))) посміхаюся, телепатія
Навіть не дивуюся, Леночка.