Павло
Спробуємо злегка,
зачепити ми мужика.
Наш сюжет зараз про те,
в одних стінах з ким живемо.
Ось картина - всім знайома,
тому, ніяк не нова.
Йшов з гулянки, послизнувся,
В калюжу геп і ... поринув.
Дасть Петру дружина втришия,
Витягнувши з калюжі.
- Штани ззаду мені заший.
Глянь, труси зовні.
Мабуть, коли танцював,
Шов ненавмисно порвав.
Людмила
- Доплясался, YOжкін кіт! -
на нього дружина кричить.
У мене ж одна дорога, -
від ганку до ... городу.
- Не кричи, - знати не слабка, -
чоловік з похмілля відповідає:
- Мужиків берегти пора, -
так як цей рід вимирає.
Що, не бачиш, як мені погано?
Ні не видиху, ні вдиху.
Те хвороба мене скрутила,
і лежати "засудила".
Павло
Але в аптеку не поспішай.
Мені розсольчик сгоноші.
І одужаю, може бути,
Поки штани будеш шити.
Людмила
- Ох ти, лишенько моє, -
стала женка голосити.
Баби ж відчувають брехня,
але ... пішла штани латати.
Будь-який, але все ж мужик,
ніби все, як у людей, -
в будинку толк хоч не великий,
але заздрять і їй.
П'ють то все, - не всі лише танцюють, -
Радує собою народ.
- Пощастило з ним нашої Маші, -
по селу чутка йде.
Павло
Змінювати - не змінює.
Те, що в калюжі відпочиває,
Так адже це не завжди
З ним трапляється біда.
Протверезів і усвідомив
Весь ганьба і весь скандал.
Людмила
Он як голову повісив,
знати, не тільки він танцюрист.
Все в розумі чоловік, видно, зважив,
завершився розмову.
Побурчіт і перестане,
і розсіл та ... принесе.
А до обіду коли встане,
"Опохмелочкі" наллє.
Серце баби - пластилін, -
У будинку світ знову настане.
Мужик в будинку то один,
хоч і рідко, - до нього тягне.
Завтра вийде в город
поруч з нею постоїть.
І оцінить знову народ:
- Пощастило, - надійний щит!
Павло
Хоч знайома всім картина -
З шлангом возиться чоловік,
Але оцінка його внеску
У урожай ... Воно вам треба?
Реєстраційний номер № 000203681