Бараховіч Ірина Іллівна
кандидат педагогічних наук, доцент кафедри технології та підприємництва, Красноярський державний педагогічний університет ім. В.П. Астаф'єва, м Красноярськ
barakhovich - irina @ yandex. ru
Комунікативний потенціал особистості: осягнення смислів
Ключові слова
комунікативний потенціал, різнопорядкові суб'єкти комунікації, різнорівневі комунікативні простору, прояви комунікативних здібностей майбутнього педагога, фактори, що впливають на розвиток комунікативного потенціалу; стійкість і мінливість комунікативного потенціалу, смислообразованіе і породження новацій в комунікації.
Звернемося до осмислення поняття «комунікативний потенціал особистості». На думку В.Т. Ганжіна, «виходити необхідно з поняття« комунікативне ядро особистості », яке розглядають теорія особистості і теорія коммунікатівістікі, що описують спрямованість, потенціал, міру стійкості особистості, що виявляються в спілкуванні індивіда з іншими людьми» [1, с. 232]. Він пропонує розглядати структуру комунікативного потенціалу як сукупність (віяло) здібностей:
до рефлексії (Я - очима інших - комунікативна рефлексія), доповнюючи емпатію і ідентифікацію;
до децентрації (базовий механізм психіки, що дозволяє їй «виходити за межі свого« Я »і робити центром події інших людей, загальні події, справи, взаємні інтереси і т.д.). Децентрації дає зростання комунікативному потенціалу особистості, розуміння інших людей і спільнот, формування лідерського свідомості і прояву харизматичних якостей, адекватному сприйняттю, до спільного життя і діяльності.
У своїх дослідженнях Л.Л. Лашкова трактує комунікативний потенціал як «розвивається систему властивостей і здібностей, які купуються в реальних умовах спільної діяльності», як «розвивається систему особистісних ресурсів, можливостей і резервів, які забезпечують легкість і впевненість у спілкуванні, психологічну компактність і комунікативну сумісність, активну позицію у взаємодії з суб'єктами комунікації »[3, с. 16]. Структуру комунікативного потенціалу вона будує з трьох компонентів, приймаючи за основу діалектичну єдність реалізованого, реалізованого і нереалізованого субпотенціалов.
Л. Орбан-Лембрик розглядає комунікативні знання, вміння і навички як складові комунікативного потенціалу і відзначає такі його властивості як динамічність формування, діяльнісний характер, ефективність у взаємодії як внутрішній резерв особистості [4].
Психологи стверджують, що комунікативні здібності людини (розуміння співрозмовника в процесі комунікації, розуміння себе в процесі комунікації, здатність збудувати міжособистісні кордону в спілкуванні, конгруентність в спілкуванні) формуються на основі його комунікативного потенціалу. Підкреслюється, «що в процесі напруженої комунікації одночасно розуміти себе та іншу людину, утримувати власну позицію і не порушувати особистий простір іншого, формулювати зрозумілі й однозначні повідомлення вкрай непросто. Це вимагає від людини не тільки певних навичок комунікації, а й високих енергетичних витрат »[6, с. 126-132].
в адекватності сприйняття, розуміння і прийняття своєрідності суб'єкта взаємодії на основі комунікативної толерантності;
в співпереживанні, відчутті «іншого»;
у виборі і грамотному використанні механізмів комунікативного впливу (взаємодії), виходячи їх особливостей (вікових, психологічних, фізичних ...) суб'єкта взаємодії;
в створенні (ініціації) сприятливого морально-психологічного клімату в групі за рахунок дотримання моральних норм, прийнятих в державі і конкретному суспільстві;
в «моделюванні» співрозмовника (взаємодіє суб'єкта); умінні за допомогою слова здійснювати психотерапію спілкування;
в мовної дисципліни (допустимі мовні прийоми, прийоми спору, аргументації, норм і правил вживання термінології, створення усних і письмових текстів, їх проголошення);
у володінні невербальних інструментарієм (кінестіческіе, проксеміческіе, тактильні, ольфакторні і інші механізми дії).
Комунікативний потенціал особистості - це її здатність вступати в комунікації, зв'язки і відносини з іншими особистостями і розвиватися під їх впливом, зберігаючи власну ідентичність. Комунікативний потенціал наділяють такими якостями як стійкість (стабільність) і мінливість (трансформативності). Це означає, що особистість, володіючи високим комунікативним потенціалом, в діалозі з «іншими» зберігає своє комунікативне ядро (цінності, смисли, традиції). Комунікативна мінливість характеризує особистість, здатну до адаптації і розвитку в постійно змінюваному світі, яка виявляє гнучкість, динамізм в діяльності, що впливають на розвиток її комунікативного потенціалу. З нашої точки зору сутністю комунікативного потенціалу педагога виступає комунікативна активність різних суб'єктів функціональної системи іерархічекіх, рівнозначні, інтерактивних комунікативних зв'язків на ціннісно - смисловому рівні досягнення прогнозованого результату в інноваційному освітньому просторі.
Комунікативну діяльність вважають ключовим поняттям в своїх визначеннях комунікативного потенціалу педагога багато дослідників в області професійної педагогічної освіти та в зв'язку з цим характеризують його показники:
емоційну реактивність в спілкуванні;
впевненість в спілкуванні;
комунікативний обсяг: число міжособистісних контактів і час, витрачений на спілкування;
потреба в спілкуванні.
Володіння педагогом комунікативним потенціалом визначається як готовність до реалізації його «комунікативно-професійної функції» - встановлення педагогічно доцільних взаємин з учнями, колегами, батьками учнів, громадськістю та можливість здійснення цієї функції в педагогічному процесі [7]. Природа професійної діяльності педагога - комунікативна - включає взаємодію з різними суб'єктами соціуму. Комунікативний потенціал майбутнього педагога розглядається цілісно, в єдності трьох впливають на його рівень складових: комунікативні знання (особистісно - присвоєні), комунікативна діяльність і ціннісне ставлення до професійних комунікацій.
Комунікативний потенціал педагога визначається як його інтегративна характеристика, що включає психічні особливості, закладені генетично (темперамент, тип нервової діяльності, ступінь екстра-та интровертированности), і якості особистості, що формуються в процесі навчання і виховання. Найбільш значущими проявами комунікативного потенціалу педагога називають такт, терпимість, емпатію, самоповага, оптимізм, здатність впливати на інших вербальними і невербальними засобами, здатність співпрацювати, вступати в партнерські відносини, вміння слухати, створювати і вимовляти тексти професійно значимого змісту, вести діалог, здійснювати комунікативний контроль [8].
Комунікативний потенціал особистості педагога, з нашої точки зору, - сукупність взаємопов'язаних якостей, що забезпечують йому комунікативну активність і реалізацію можливостей організовувати професійну комунікативну діяльність, на психолого основі і ціннісно-смисловому рівні співвідношення реально дійсного і ідеально можливого в рішенні комунікативних завдань, що становлять професійні комунікації. Комунікативний потенціал педагога як інтегральна характеристика його особистісних і професійних проявів дозволяє педагогу вирішувати комунікативні завдання певного рівня складності, в певних цілях, з певним ступенем істинності, грунтуючись на системно - діагностичному, деятельностном, семиотическом і антропологічному принципах.
Комунікативний аспект педагогічної діяльності розробляється в педагогічній психології з точки зору єдності особистісних, професійних здібностей педагога і його компетентності в здійсненні професійних комунікацій. У роботах вчених педагогів розглядаються психолого-педагогічні умови ефективної взаємодії суб'єктів освітнього процесу і пошуку нових способів набуття знань. Проблеми сприйняття, розуміння і прийняття суб'єктами взаємодії один одного в полі співвіднесення індивідуальних смислових просторів описують психологи, педагоги, філологи, конфликтологи, вчені, які досліджують педагогічну логіку, проблеми комунікацій і комунікативного освіти.
Дослідження в області педагогічних комунікацій, розвитку комунікативного потенціалу особистості педагога стосуються складних проблем:
розуміння сутності педагогічних комунікацій з «інакшості», «різнопорядковими» суб'єктами;
позначення понятійного апарату комунікативної педагогіки;
побудови конвенціональних стратегій і тактик в освітньому процесі: співпраці, партнерства, кооперації та гармонізації зв'язків між різними суб'єктами соціуму;
визначення цілей, завдань, очікуваних результатів комунікативної підготовки майбутнього педагога, і розвитку його комунікативного потенціалу;
розробки комунікативних практик розвитку комунікативного потенціалу майбутнього педагога і породження нових смислів і цінностей при переході до більш високого ступеня можливого;
розробки моніторингу ефективності реалізації стратегії і тактики, комунікативних практик розвитку комунікативного потенціалу майбутнього педагога.
ідентифікація продукту як нового, іншого;
розробка політики щодо нововведень;
оформлення інноваційного продукту як досягнення;
програмування дій щодо примноження і поширення нововведення.
команда повинна мати свою місію, підтримувану чіткими цілями;
мети повинні бути значущими для кожного з членів команди;
команда повинна мати інтелектуальний і комунікативний потенціал для досягнення цілей;
командна діяльність повинна здійснюватися як комунікативна, мати гармонізує початок, структуру внутрішнього діалогу, вихід у відкрите комунікативний простір і зворотний зв'язок, що співвідносяться з цілями і досягати результату;
команда повинна працювати з випереджаючим, випереджувальним ефектом, моделювати взаємодії членів команди, щоб діяти успішно (тобто гармонійно).
Проблема розвитку комунікативного потенціалу майбутнього педагога розглядається в рамках усвідомлення нею ціннісних орієнтацій в житті і педагогічної професії; визначення власної комунікативної інтенції, мотивації в житті і професії; постановки комунікативної мети, оцінки можливостей в досягненні прогнозованого результату в комунікації; усвідомлення закономірностей і комунікативних традицій в сучасному російському освіту. Ціннісні орієнтири: суспільна значущість праці педагога, ефективність комунікативних процесів в освіті, створення інноваційного освітнього простору. Мотиви та інтенції: логіка педагогічних комунікацій у професійній самореалізації. Цілі: співпраця, партнерство, кооперація; реалізація загальноосвітніх цілей за допомогою конвенціональних стратегій. Відзначається, що педагогічна проблема розвитку комунікативного потенціалу майбутнього педагога в освітньому просторі пов'язана зі змінами ціннісних орієнтирів майбутнього педагога, його прагматичністю, забезпеченням цілісності власної особистості, потребами в розвитку комунікативного потенціалу як інструменту досягнення прогнозованого результату в професійній діяльності. Побудова професійних відносин в освіті орієнтоване на інноваційні перетворення в економіці та гуманітарній сфері, суспільне замовлення на педагога, здатного взаємодіяти з усіма суб'єктами суспільних процесів, в тому числі освіти.
Бодалев А.А. Особистість і спілкування. М. Педагогіка, 1983. 272 с.
Irina.I. Barakhovich
Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Department of Technology and Business, Faculty of Physics, Computer Science, V.P. Astafiev Krasnoyarsk State Pedagogical University, Krasnoyarsk
barakhovich - irina @ yandex. ru
The communicative potential of the person: comprehension of significance.
T he definition of communicative potential is given. Its meaning, content and structure are described. The components of communicative potential are communicative knowledge, communicative activity and perception of communication in educational process as a professional value. The teacher's communicative behavior with communicative potential is described. The assumption about origination of innovations in communication is given.
Key words:
communicative potential; different order subjects of communication; multilevel communicative areas; demonstration of communicative competence of the future teacher; factors influencing on the development of the communicative potential; stability and variability of the communicative potential; formation of senses and origination of innovation in communication.