Слеш - в центрі історії романтичні і / або сексуальні відносини між чоловіками
Оріджінале
Пейрінг або персонажі: Володимир / Гліб Рейтинг: - фанфики, в яких можуть бути описані стосунки на рівні поцілунків і / або можуть бути присутніми натяки на насильство та інші важкі моменти. "> PG-13 Жанри: Гумор - гумористичний фанфик."> Гумор . Фентезі - розповідь про чарівність, придуманих світах, міфічних істот, іншими словами «світ меча і магії». "> Фентезі Розмір: - середній фанфик. Приблизний розмір: від 20 до 70 машинописних сторінок."> Міді. 22 сторінки, 7 частин Статус: заморожений
Нагороди від читачів:
Публікація на інших ресурсах:
Жив в селі по сусідству син купця, Володимир, та з недавніх пір замислюватися почав, мовляв, дев'ятнадцятий рік вже, одружитися пора. Було у нього одинадцять братів, сам він сьомий за рахунком. Минулого тижня восьмий син, Ілля, під вінець пішов. Ось і подумує Володимир наречену пошукати. Так де ж тільки шукати щось накажете? За три дні обійшов молодець п'ять сіл, та все не те. Одна здоровило, інша кінь, третя взагалі була чимось середнім між людиною і видра. Чого тільки Володимир за ці дні не надивився та засмутився.
- Чого не весел, золотце моє?
Увійшла в його кімнату Федосья Святославівна, бабуся його рідна. Володимира від народження няньчила, тому як мати його любить, опікується пущі всякого іншого.
- Так в чому ж я завинив, рідна? - відповідає молодець. - Уже й Ілля женою обзавівся, братик мій молодший, а я ні туди, ні сюди.
- Тьху ти, знайшов, по чому сумувати, негідник! Так вже тому і бути, допоможу.
- Так чому ж ти мені, Святославівна-то, допоможеш?
- Подейкує народ, нібито плітки - річ погана. Так ось, що я тобі скажу, голубчику, зайва обізнаність ще нікому не нашкодила. Чула я, в сусідньому селі красунь побільше, ніж у всіх інших буде!
- Так це що ж виходить, даремно я далекі походи робив? Ну, рідна, удружила! Зараз же мені вирушаю!
- Тільки ти, Володимир, не аби-яку, щоб не тільки красуня пустоголова була, ти дивись, щоб і серце у неї добре було так думки чисті.
- Згадаєте я твої слова, рятівниця моя! У боргу я у тебе.
- Ти іди, поки всіх добре не розібрали! - підігнала Федосья онука свого непутящого.
- Чи не розберуть! - упевнився Володимир. - А коли і трапиться, відіб'ю, як пити дати, а щастя свого не втрачу.
Молодець був не з чуток гарний собою: високий, міцний та ставний, до того ж багатий. Чим не ідеальний наречений?
Прибув Володимир в село сусідню да давай красунь вишукувати. Чи не збрехала Святославівна, красні дівиці місцеві ні в казці сказати ні пером описати. Не забув молодець слів наставлених, щоб не всяка красуня з серцем добрим та думками чистими. Тільки ось як перевірити, щоб дівчина НЕ пустоголова була, кмітлива? Засмутився Володимир. Дівчат червоних ставок-гати, а вибір важкий.
Задумався молодець так не помітив, як задивився. Варто і очей відірвати не може. Ходить туди-сюди дівка, та не просто красна, а краще всіх тих, кого він до цього вгледів. Висока, струнка, як берізка, щоки рум'яні, губи червоні, волосся рус, так очі, як два смарагду, блищать дитячим, наївним вогником. Закохався Володимир з першого погляду так зрозумів, ось вона, звужена його!
- Як звати тебе, світе мій? - заговорює з жінкою своєю майбутньою молодець так розчулюється. Та поблизу виявляється ще краше колишнього.
- На якого дідька тобі ім'я моє здалося? Посміятися немає над ким? - несподівано грубо відповідає дівчина. У Володимира розум зовсім затьмарився. Не помічає він кількостей її, як почув голосок кришталевий, так і розтануло серце його від жару палкого.
- Хороша! Ух, хороша! Виходь за мене?
- Здурів, я ж н. У сенсі не готова я.
- До того ж скромна. Ах, казка!
- Псих окаянний, їй богу. - бурмоче собі під ніс Глебушка, який опинився тієї самої дівицею, яка так багатому синові купця сподобалася. - Спокійно мужикам в спідниці по селу походити не дають, все пропозиції роблять. Шостий вже за рахунком.
- Молю, тільки не говори, що серце твоє зайнято! Чи не винесу я цього, чесне слово.
- Зайнято. Воно ганяє кров по організму.
- Ще й жарти знає! - не перестає захоплюватися Володимир. - Чи не спати мені довгими ночами, поки не станеш ти моєю!
- Їй богу, набрид! - відмахується Гліб.
- Так як же, промінь мій, я тебе турботою оточені, не будеш ти потребувати ні в чому! Що попросиш, то і зроблю! Даю слово.
- Звідки ж ти, таке диво дивне, намалювався-то?
- Із села сусідньої, шлях близький.
Подумав Гліб про те, щоб сорому уникнути, потрібно з села зникнути, а тут така цікава пропозиція. Дай, думає, погоджуся, поживу у дурня з тиждень, та після повернення додому все вже і забудуть про суперечку програному.
- Звуть мене Настею! - придумав Гліб та злукавив.
- Наостанок. - мрійливо протягнув молодець. - А моє ім'я Володимир!
- Добре, Володимир. Згодна я бути твоєю дружиною.
Щастю його після почутого не було меж! Ох і зіграємо ж свадебку! Так буде бенкет на весь світ!
- Ох, відчуваю, пошкодую я. Ох, відчуваю!