Велика радянська енциклопедія (БЕС)
Літ. Ланге Н. Історія моральних ідей XIX ст., СПБ, 1888, гл. 1; Миртов Д. Моральна автономія по Канту і Ніцше, СПБ. [1905]; Дробницкий О. Г. Кузьміна Т. А. Критика сучасних буржуазних етичних концепцій, М. 1967, с. 33-66, 77-82, 100-41, 184-218, 240-53, 271-306, 337-48.
О. Г. Дробницкий.
АВТОНОМНА І гетерономний ЕТИКА
(Грец autos - сам і heleros - інший) - поширені типи етичної теорії. А. е. виводить мораль з уявлень про внутрішньо природженому, апріорно моральний обов'язок. Вона виходить з принципу, що моральність має підставу в самому морально чинному суб'єкті. Людина сама створює собі моральний закон, при цьому він абсолютно вільний від будь-якого зовнішнього впливу. Виступаючи проти етики фр. матеріалістів 18 ст. ідеї А. е. розвивав Кант в "Критиці практичного розуму", де він пропагував принцип автономності моральної поведінки. Протиставляється А. е. Г. е. виводить моральність з внеморальной причин. Цими зовнішніми причинами вважаються закони держави, заповіді релігії, а також такі мотиви, як особиста зацікавленість, пошук вигоди та ін. До різновидів Р. е. буржуазні теоретики відносять етичний гедонізм, евдемонізм, утилітаризм, к-які засновують свої моральні принципи відповідно на прагненні до задоволення, щастя, вилучення користі, і деякі ін. системи. С т. Зр. марксизму дилема автономності та ге-терономності є помилковою, історично обмеженою. Вона заснована на протиставленні об'єктив-. них і суб'єктивних детермінант моралі.