АВАРІЙНО - ХІМІЧНІ НЕБЕЗПЕЧНІ РЕЧОВИНИ. АММИАК, ХЛОР. ЇХ ВПЛИВ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ. ПОНЯТТЯ Про граничнодопустимих І вражаюча концентрація.
I. Характеристика осередків аварійно-хімічних небезпечних речовин (АХОВ).
За останні роки почастішали аварії на хімічно небезпечних об'єктах (ХОО) і транспорті, що перевозить хімічні ве-щества. Причиною їх виникнення вва-тають порушення дисципліни на вироб-ництва, знос обладнання, несовер-шенство технологічних процесів, конструкцій транспортних ємностей, низький рівень підготовки операторів та інше. Всі ці причини збільшують небезпеку отруєння населення, прожи-вающего поблизу розміщення ХОО і транспортних магістралей, а це, в свою чергу, підвищує вимоги до прогнив-зирования і готовності населення до надання першої медичної допомоги ураженим в разі аварії на ХОО. Прогноз хімічної обстановки залежить від ступеня небезпеки хімічно-го об'єкта, розміру санітарної зони, ві-да небезпечних хімічних речовин, їх агре-Гатне стану, можливого кількісних-ва, викиду в атмосферу, характеру раз-лива, метеоумов.
До ХОО відно-сятся хімічні об'єкти з визначений-ним запасом аварійно хімічно небез-них речовин (АХОВ). За запасами ахова об'єкти діляться на 3 ступені:
1-я - об'єкти з запасом хлору понад 250 т, аміаку - понад 2500 т;
2-я - об'єкти з запасом хлору 50 - 250 т, аміаку - 500 - 2500 т;
3-тя - об'єкти з запасом хлору 0,8 - 50 т, аміаку - 10 - 50 т.
При аваріях на цих об'єктах, крім кількості АХОВ, для населення, про-жива поблизу них, велике зна-ня має розмір санітарної зони. У тих випадках, коли її величина незначний-на, хімічний об'єкт з невеликими за-пасами ахова відноситься до 1-го ступеня небезпеки і, навпаки, при санітарній зоні в кілька кілометрів, і великі запаси ахова, об'єкт віднесений до 3-й сте пені небезпеки.
При прогнозі обстановки на химиче-скі небезпечному об'єкті в разі аварії вчи-ють: глибину зони зараження по пер-первинних або вторинному хмарі, в зави-ності від агрегатного стану АХОВ; еквівалентну кількість речовини, ви-кинутого в атмосферу; характер разли-ва на поверхні; метеорологічні умови. З огляду на перераховані вище показники, визначають глибину, пло-ща зон зараження з порогової концен-трація речовини, яка викликає по-ражение людини. Знаючи щільність, защи-щенность населення і своєчасність проведення евакуаційних заходів розраховують ймовірні санітарні по-тери серед населення, що проживає поблизу хімічно небезпечного об'єкта.
Груповими отруєннями є такі поразки, при яких число по-страждали не перевищує 50, при масових ураженнях їх кількість складаючи-ет більше 50.
При хімічних аваріях розміри зон забруднення, ступінь і динаміка забруднення пов'язані з видом (фізико-хімічними властивостями) і кількістю викинутої речовини. Суттєве значення мають також метеоумови в момент аварії і характер підстильної поверхні (рельєф місцевості, її пересіченість, рослинність, наявність будівель і споруд). Величина і структура санітарних втрат визначаються, з одного боку, зазначеними вище факторами, з іншого - чисельністю людей в зоні ураження, своєчасністю і повнотою заходів захисту та евакуації.
До санітарних втрат відносяться військовослужбовці або цивільні особи втратили боєздатність чи працездатність не менше ніж на одну добу, евакуйовані і надійшли до лікувального закладу, що пройшли реєстрацію.
Для вогнищ хімічних аварій, що створюються швидкодіючими отруйними речовинами. характерно: одномоментне (протягом декількох хвилин, десятків хвилин) ураження значної кількості людей, швидкий розвиток ураження з переважанням важких форм, дефіцит часу для надання медичної допомоги, необхідність надання ефективної медичної допомоги безпосередньо в осередку ураження (вирішальне значення набуває перша медична допомога (само - і взаємодопомога) і на етапах медичної евакуації в максимально короткі терміни, швидка і одночасна евакуація уражених з вогнища ураження, максимально можливе наближення етапу надання спеціалізованої медичної допомоги до пункту збору уражених поза вогнища.
Особливостями осередку ураження речовинами сповільненої дії є: поступове формування санітарних втрат протягом декількох годин, наявність резерву часу для надання медичної допомоги та евакуації уражених з вогнища, необхідність проведення заходів щодо активного виявлення уражених серед населення. Евакуація уражених з вогнища здійснюється в міру їх виявлення всіма видами транспорту (частіше в кілька рейсів).
В осередку хімічних аварій, створюваному стійкими речовинами, тривалий час зберігається небезпека ураження. За рахунок десорбції (від'єднання, відрив молекул від предметів і потрапляння їх в атмосферу, розчини і т.д.) АХОВ з одягу, особливо в закритих приміщеннях, при контакті із забрудненим транспортом, різним майном люди можуть одержати поразки поза вогнища. Тому необхідне проведення в найкоротші терміни часткової спеціальної обробки в осередку, а при надходженні уражених на етап медичної евакуації (в лікувальний заклад) - повної спеціальної обробки і дегазації одягу, взуття, транспортних засобів і т.д. Персонал, який контактує з ураженими, які не пройшли повної спеціальної обробки, повинен працювати в протигазах і засобах захисту шкіри, а по завершенні роботи піддаватися спеціальній обробці.
При найбільш великих аваріях на хімічних виробництвах або сховищах високотоксичних речовин до основного вражаючого фактору (хімічному) найчастіше можуть приєднуватися і інші - механічні, термічні, обумовлені руйнуваннями і пожежами, що призводить до виникнення комбінованих уражень.
Заходи щодо скорочення або виключення контакту з токсичною речовиною (використання технічних засобів індивідуального та колективного захисту персоналом аварійно небезпечних виробництв, рятувальниками і медичними працівниками виїзних бригад, населенням, своєчасне проведення спеціальної обробки, евакуаційні заходи) можуть істотно знизити втрати, тяжкість поразок, а іноді і запобігти їх.
Найважливішою характеристикою ахова є їх токсичність і здатність викликати патологічні процеси в організмі.
Крім токсичної дії хімічних речовин за рахунок інгаляційного надходження енергоносіїв або через шлунково-кишковий тракт, можуть виникати також специфічні місцеві ураження шкіри і слизових оболонок. Ступінь тяжкості таких поразок залежить від виду хімічної речовини, його кількості, а також від термінів і якості проведення спеціальної обробки, наявності та використання засобів захисту.
Найбільш поширені ахова за характером дії на організм людини поділяють на чотири групи:
1) дратівної, прижигающего, задушливого;
До першої групи АХОВ відносяться речовини переважно дратівної, при-Жиган, задушливої дії. До них відносяться: хлор, аміак, сірчистий ангідрид і ін.
Хлор (Сl2) - зеленувато-жовтий газ з різким запахом, в 2,5 рази важче повіт-ха. Смертельна токсодоза 100-200 мг / м 3.
Під токсодозой розуміють мінімально діючу концентрацію, яка викликає ознаки ураження людини. Среднесмертельная концентрація хлору, коли при перебуванні без засобів захисту і-ти половина з уражених гине, -100 мг / м 3; смертельна концентрація, ко-ли без засобів захисту гине 100% уражених, - 200 мг / м 3. Допустима концентрація хлору 0,03 мг / м 3.
Вражаюча дія хлору обумовлюються лено освітою соляної кислоти і кисню при контакті зі слизовою верхніх дихальних шляхів, а також рефлекторним дією на дихальні-ний і судиноруховий центри. При вдиханні хлору у високих дозах смерть може наступити протягом декількох хвилин від ураження дихального і судинного центрів (блискавичний-ва форма поразки). Вплив в менших концентраціях призводить до смертельного ураження протягом 20-30 хв внаслідок хімічного опіку легенів. Інгаляція в малих концентраціях-ях викликає подразнення слизової очей, верхніх дихальних шляхів і через 3-4 години може наступити токсичний набряк легенів. Віддалені наслідки - атро-фія слизової верхніх дихальних пу-тей, хронічна пневмонія.
Аміак - безбарвний газ з гострим за-пахом. Температура кипіння - 33,5 ° С, легший за повітря. Запах речовини стає відчутним при концентрації 0,035 г / м 3. роздратування верхніх дихальних шляхів відзначається при концентрації 0,3 г / м 3. очей - при 0,5 г / м 3. шкіри - 7-21 г / м 3 (про- є дерматит). Вплив протягом 60 хв при концентрації 1,5 г / м 3 приво-дит до розвитку токсичного набряку ліг-ких, а в концентрації 3,5 г / м 3 протягом декількох хвилин - до загальноклітинними отруєння організму. Аміак уражає в першу чергу нервову систему, знижуючи спо-можності клітин нервової системи УСВА-вать кисень. Роздратування рецепторів блукаючого і трійчастого нервів в дихальних шляхах, місцеву дію на епітелій слизових оболонок вже в пер-ші хвилини ураження може викликати рефлекторний ларингоспазм, рефлектор-ве пригнічення дихального центру, пригнічення серцевої діяльно-сті. У важких випадках отруєння мо-же привести до загибелі уражених при явищах гострої дихальної і серцево-судинної недостатності вже в пер-ші хвилини дії газу. Поразка парами аміаку в подальшому приво-дит до розвитку запальних процес-сов в легких (бронхіти, пневмонії), мож-ли розвиток набряку гортані, токсичний-ського набряку легенів. Виражену дію аміаку на ЦНС проявляється порушено-ням, судомами і, ймовірно, викликає-ся недоліком кисню в крові.
Перша допомога при від-равлении хлором:
• ампула фіціліна під шолом-маску протигаза (Відень);
• винесення із зони ураження;
• видалення рідини і піни з носо-глотки;
• полоскання рота 2% розчином соди;
• інгаляція кисню з піногасниками (спирт);
• штучна вентиляція легенів.
Перша допомога при отруєнні аміаком:
• винесення, вивезення з вогнища зараження;
• при попаданні рідкого аміаку в очі негайно промити їх водою, при ла-лях - закопування новокаїну 1% розчину по 1-2 краплі;
• при інгаляційному ураженні - пре-кращения надходження отрути шляхом викорис-тання протигазів зі спеціальними коробками або ізолюючих дихальні-них приладів;
• поза зараженої атмосфери - інгалят-ції киснем і необхідних заходів, аби запобігти можливому набряку ліг-ких і розладів з боку діяльно-сті серця;
• при різкому психомоторному порушено-ванні - використання заспокійливих засобів.