Одним з найбільш ефективних способів, що дозволяють зайняти привілейоване по відношенню до конкурентів становище, а також стати на певний період часу монополістом на ринку, є-ється використання вигод асиметричної інформації. Розглядаючи систему досконалої конкуренції, тобто ідеальний ринок, ми де-лали допущення, що всі суб'єкти ринку мають повну і достове-рной інформацією про ринок і ціноутворюючих чинниках. Однак, еконо-мическая реальність - це щось інше; в реальному ринку швидкість отримання інформації, її повнота і достовірність для різних учасників ринку в значній мірі диференційовані.
Економічна інформація про ринкові процеси, цінах і ціноутворюючих чинниках, доходи і прибутки в різних галузях промисловості і сфери послуг, що готуються законодавчих актах і політичних рішеннях далеко не завжди стають надбанням усіх учасників ринку. Багато учасників ринкової конкуренції або взагалі не мають інформації або мають її в недостатньому обсязі, або отримують її зі значним запізненням.
Звичайно, учасникам ринку, в кінцевому рахунку, інформація потрібна не сама по собі як самоціль, а для того, щоб приймати правильні рішення і правильно вибудовувати стратегію своєї поведінки на ри-нке з метою максимізації прибутку. Учасникам конкуренції добре відомо, що якщо один з них отримує інформацію про ціноутворюючих-чих факторах раніше інших, то він на певний період време-ні виявляється в привілейованому, свого роду монопольному поло-жении внаслідок того, що йому, по суті справи, стає відомим напрямок руху цін.
Використовуючи свою монопольну обізнаність про майбутнє руху-ванні цін, даний учасник ринку за наявне в його розпорядженні час продає або з вигодою купує відповідні активи. Ризик проведення операції при цьому мінімальний.
Аналогічним чином, привілейоване становище на ринку в порівнянні з конкуруючими суб'єктами, набуває ту особу, яка отримує доступ до конфіденційної інформації, закритої для інших учасників ринку. Використовуючи такого роду інформацію для угод купівлі-продажу, даний суб'єкт отримує можливість извле-кати диференційний дохід на різниці поточних і перспективних цін при мінімальному ризику.
Ситуація асиметричної інформації, коли не всі учасники ри-нічний конкуренції володіють в однаковій мірі повної і достове-рной інформацією, використовується в господарській практиці вже дав-но. Особливо цінується пріоритет в отриманні інформації в середовищі бі-Ржев спекулянтів. Так, одним з найвідоміших спекулянтів XVIII століття був такий собі Генрі Фюрнес, один з директорів Англійського Бан-ка. Завдяки добре організованій передачі звісток в Голландії, Фландрії, Франції та Німеччини він отримував повідомлення про результати боїв набагато раніше за інших і з цього витягував значні прибутки. [I]
Не раз в біржовій практиці спекулянтами використовувався такий прийом недобросовісної конкуренції як корнер (від англ.corner - кут). Операція корнера або «загинання кутів» можлива при відноси-кові невеликих ринках з обмеженою місткістю. Технологія корені-ра наступна: укладається договір з будь-якою особою на поставку до певного терміну конкретного товару або цінних паперів. До мо-мента поставки контрактіруемий товар повністю (або майже повністю) скуповується самим спекулянтом або через підставних осіб. Оче-видно, що до моменту виконання угоди один з контрагентів «за-ганяється в кут» і йому диктуються ціни.
Існує кілька варіантів корнера, але сутність його зав-жди однакова. Як приклад наведемо наступний епізод: «Тю-рінгское Банківська суспільство було свого часу засноване в Дрездені з капіталом в один мільйон. Засновник його, на ім'я Блахштайн, віддав свої акції в депо; він заклав їх в різних банках, зайнявши під них гроші. Заодно він велів поширити слух, що справи його пло-хі, що його установа близько до банкрутства. Тоді кожен сприймали льзовался своїм заставних правом і продав закладені акції за готівку, а третя особа за готівку збирало ці акції для Блахштайна. Уже через кілька днів був влаштований corner. Акції сра-зу піднялися тоді з 100 до 150, 200% і вище, а Блахштайн потре-Бова від своїх заставоутримувачів акції, пропонуючи їм готівкою де-ньгамі суму, відповідну початкового боргу. Так як ак-ції були продані, то він просто диктував курси покриття ». [Iv]
Величезне значення для стабільної роботи біржі має котируються-вка. Це в рівній мірі відноситься як до фондовій, так і до това-рной і валютної бірж. Котирування (тобто встановлення ринкової ціни того чи іншого біржового товару або активу) повинна давати не викривлену індивідуальними факторами або штучними средст-вами картину обертаються на біржі цінностей таким чином, щоб кожен учасник біржового ринку в будь-який момент мав информацион-ву основу для прийняття вірних рішень. Крім того, наявність публічної котирування дозволяє інвесторам контролювати дії бір-жевих посередників, що виконують їх доручення. Тому виробництв-під офіційних котирувань і видання відповідних бюлетенів передбачається, як правило, законом, і є не тільки пра-вом біржі, а й її обов'язком.
Розглянемо більш докладно способи формування біржових курей-сов, а також можливості маніпулювання ними з боку біржових спекулянтів з метою дезорієнтації конкуруючих суб'єктів і вилучення таким чином прибутку.
Розрізняють два основних види котирування:
- Реєстраційний метод;
- Метод єдиного курсу.
При реєстраційному методі в біржовому бюлетені зазначаються дійсні ціни угод протягом деякого періоду (напри-заходів, біржового дня). Реєструються не всі угоди, а тільки вчинені за максимальними і мінімальними цінами на початку і в кінці бі-Ржев дня, тобто ціни відкриття і закриття. Очевидно, що той-який метод котирування не виключає можливості недобросовісних де-йствій з метою свідомого спотворення ціноутворення. Такі дії зводяться до наступного. Клієнт може давати брокеру наказ купити або продати для нього, наприклад, цінні папери, по максима-льно, мінімальної і «найкращої» ціною. Біржовий спекулянт, знаючи про це, в кінці біржового дня купує, наприклад, пакет акцій якої-небудь компанії за ціною, що значно перевищує ціни угод за цими паперами протягом дня. Таким чином, ціна закриття штучно завищується і спекулянт отримує можливість вигідно про-дати наявні у нього акції (головним чином, за заявками клієнтів із зазначенням «найкращої» ціни). Подібний метод формування біржового курсу відкриває широкі можливості для махінацій біржових по-середників у взаєморозрахунках зі своїми клієнтами.
Цілком очевидно, що котирувальні комісії біржі, при-яка змінює реєстраційний метод, доводиться регулювати ціни неринковими, адміністративними заходами. Такі заходи можуть передбачати-вать «відсікання» угод, укладених із значним перевищенням, або навпаки, зниженням у порівнянні з «нормальними» цінами угод. Такі угоди якщо і проводяться, але не включаються до котирування.
Метод єдиного курсу полягає в тому, що відзначає не толь-ко коливання курсу, але і обсяг угод, укладених за кожним ку-РСУ і час здійснення операції. Таким чином, тут досягається визначення «ваги» кожного курсу і ясно простежується тенденція його зміни.
Недобросовісні дії біржових спекулянтів в даному слу-чаї орієнтовані на імітацію обсягів торгівлі. Так, відомий російський дослідник біржі В.Мусатов зазначає, що «якщо підвищена-шення курсу йде на тлі наростання біржового обороту акцій компанії, то інвестори тлумачать це як свідчення перспектив-ності даних паперів. У колишні часи спекулянт штучно «підбадьорювати» торгівлю, роблячи так звані «врівноважують по-доручень», - один брокер купував для нього певну кількість акцій компанії, а інший - продавав пакет тих же розмірів. Після кризи 1929-1933 рр. такий прийом був заборонений ». [v] Відзначимо, що на вітчизняному біржовому фондовому ринку подібні спекулятивні операції практикуються досить широко і законодавчого ограни-чення, на відміну від США, подібних недобросовісних операцій поки не існує.
[I] Глазер Ф. Біржа. Дослідження. - С.36.