Слова близькі за значенням
(1654-1734), останній виборний гетьман Лівобережної України (з 1727). Учасник Північної війни 1700-21 (відзначився в Полтавської битви 1709) і Перської походу 1722-23.
1. Кожен з дванадцяти учнів Христа, проповідували його вчення. 2. перен. Послідовник, проповідник якогось л. вчення, якийсь л. ідеї.
Тлумачний словник Єфремової
1. Християнська богослужбова книга, що містить частину Нового Завіту (Діяння і Послання апостолів, Апокаліпсис).
Тлумачний словник Єфремової
- апостольські брати, селянсько-плебейська секта другої половини XIII-поч. XIV ст. в Північній Італії. Виступали проти феодального гніту і католицької церкви, закликали до бідності, відмови від майна. Засновник секти - ремісник Сегареллі (бл. 1 260 г.). На другому Ліонському вселенському католицькому соборі секта була засуджена (1274 г.), Сегареллі спалений в Пармі у 1300 р Його наступник Допьчіно в 1304 р підняв повстання селян і плебейських верств в декількох містах Північної Італії, пригнічений через три роки. А. продовжували проповідувати свої ідеї в ряді районів Італії, Франції, Іспанії та Німеччини до XV в.
(Апостольські брати) - селянсько-плебейська секта 2-й пол.13 - поч. 14 ст. все в. Італії. Виступали проти феодального гніту ікатоліческой церкви, закликали до бідності, відмови від майна. Сектуосновал Сегареллі (бл. 1260), з 1300 очолював Дольчино.
Великий Енциклопедичний Словник
Великий Енциклопедичний Словник
1. Учні Ісуса Христа, обрані і послані Ним на проповідь. Ісус Христос двічі обирав апостолів. Перший раз дванадцять: Симона Петра, Андрія, Івана і Якова Зеведеєвих, Пилипа, Варфоломія, Матвія, і Хому, і Якова Алфієвого, Симона Кананіта-Зілота,
- в ранньохристиянської літературі бродячі проповідники християнства. У Новому Завіті - 12 апостолів, найближчих учнів Христа.
(Від грец. Apostolos - посол) - в ранньохристиянської літературебродячіе проповідники християнства. У Новому Завіті дванадцять апостолів -бліжайшіе послідовники ( "" учні "") Христа.
Великий Енциклопедичний Словник
(Грец. "Посланці") - дванадцять учнів, обраних Ісусом Христом Його супутниками і свідками Його воскресіння. Вони були послані в світ для проповіді Євангелія. Павло (до звернення іудей Саул або Савл) був зарахований з ним як апостол язичників (народів).
(Грец. Apostolos - посланець) - в первонач. християнстві мандрівні проповідники, які переходили від громади до громади і що існували за їх рахунок. А. проповідували нове вчення і серед нехристиян, створюючи нові христ. громади. Вони зверталися один до одного і до громад з посланнями з різних питань віри і внутр. реліт, життя. Таке, мабуть, і походження послань, які увійшли в Новий заповіт. Пізніше, з формуванням Нового завіту, церк. традиція закріпила назву А. лише за 12 учнями Христа, к-які згадуються в Євангеліях і в Діяннях апостолів і до яких брало нібито сам Христос обрав для проповіді його вчення. Більшість з них - мифич. особистості.
Апостоли-Кегичу, старовинний дворянський рід, один з представників якого, Пилип Петрович А. був полковником в ландміліцком курському полку в 1716 році і володів маєтками в Сумському повіті. Рід А.-Кегичу записаний в VI частина родовідних книг Харківської, Курської і Полтавської губерній.
Апостоли-Кегичу, старовинний дворянський рід, один з представників якого, Пилип Петрович А. був полковником в ландміліцком курському полку в 1716 році і володів маєтками в Сумському повіті. Рід А.-Кегичу записаний в VI частина родовідних книг Харківської, Курської і Полтавської губерній.
Церква, що відноситься до групи апостольських п'ятидесятників.
Як для гуманістів, так і для реформаторів певний період в історії християнської Церкви, обмежений Воскресінням Ісуса Христа (ок.35 р від Р.Х.) і смертю останнього апостола (ок.90 р від Р.Х.?). Гуманістичні і реформаційні кола вважали ідеї і обряди цього періоду нормативними.
Християнська єресь пізнього середньовіччя.
- прихильники христ. секти, заснованої ремісником Сегареллі в 1260 в м Пармі, активні учасники селянсько-плебейського руху в Сівши. Італії кін. 13 - поч. 14 в. А. б. проповідували, що досягнення святості можливо лише шляхом відмови від власності, повернення до соц. і майна. рівності в дусі вчення раннехріст. апостолів (звідси назва секти). На II Ліонському вселенському соборі католич. церкви (1274) секта була засуджена як єретична. Її діяльність була заборонена, а Сегареллі спалений в Пармі в 1300. Його наступник Дольчино в 1304 підняв антіфеод, повстання селян і плебейських верств кількох міст Сівши. Італії, пригнічений в 1307. А. б. продовжували проповідь своїх ідей в ряді районів Італії, Франції, Іспанії та Німеччини до 15 в.
свщмч. Ігнатій Богоносець. Другий єп. Антіохійський, засуджений на смерть в гоніння імп. Траяна. Конвоювали в Рим для розтерзання левами на арені Колізею. По дорозі написав 7 послань до місцевих Церков. свщмч. Святий Полікарп - учень ап. Іоанна Богослова, другий єп. міста Смирни. Свідок мученицького шляху св. Ігнатія. Сам був спалений на багатті в гоніння імп. Марка Аврелія в 156 р (канонічна дата - 167 р). свщмч. Діонісій Ареопагіт - учень ап. Павла і перший єп. Афінський, за професією - філософ. Йому приписують кілька листів і трактати по християнській містиці. За переказами, ок 95 м він був посланий св. папою Климентом на чолі місії на проповідь в Галію і там загинув в гоніння Доміціана ок. 96 м Св. Климент, папа Римський - учень ап. Петра, видатний проповідник (збереглося його послання до Коринтян), він був в гоніння імп. Траяна засланий в Кримські каменоломні і ок. 101 м втоплений.
Група п'ятидесятницьких конфесій. Має незначне число послідовників. До цієї групи належить Апостольська церква Великобританії.
1. співвідносні з знач. з сущ. апостол (1 *), пов'язаний з ним. 2. Властивий апостолу (1 *), характерний для нього. 3. Що належить апостолу (1 *).
Тлумачний словник Єфремової