Антисептичні засоби групи сульфаніламідів - велика група антибактеріальних речовин, похідних амідасульфаніловой кислоти. Мають активність відносно багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, насамперед стрепто-, Мустафа, пневмо-, менинго-, гонококів, кишкової палички, сальмонел та ін. Залежно від тривалості дії або періоду напіввиведення препарати діляться на групи.
- Препарати короткої дії - швидко виводяться з організму, тому вводити їх слід не рідше ніж через 6 ч (стрептоцид, норсульфазол-натрій, етазол, сульфацил-натрій, сульфадимезин, сульгин, фталазол та ін.). Зазвичай їх призначають по 4-7 г в 1 добу протягом 5-7 діб (до 30 г на курс).
- Препарати середньої тривалості дії (сульфазин, сульфаметоксазол і ін.) Призначають з періодичністю 2 3 рази в 1 добу в 2 рази менших дозах, ніж сульфаніламіди короткої дії (на курс - близько 15 г).
- Препарати тривалої й сверхдлительного дії (сульфадиметоксин, сульфамонометоксин, сульфапірідазін, сульфален і ін.) Вводять 1 раз в 1 добу і рідше. Їх добова доза зазвичай становить 1-2 м
Застосування сульфаніламідів визначається їх антимікробну активність, видом мікрофлори, швидкістю всмоктуваності в кишечнику і часом їх терапевтичної дії. Сульфаніламіди короткої дії з хорошою розчинність препарату в кишечнику і швидкої усмоктуваністю зазвичай призначають при інфекції рото-носоглотки, дихальних шляхів, пневмонії, плевриті, сепсисі та ін. Сульфаніламіди короткої дії з поганою усмоктуваністю в кишечнику (фталазол, сульгин і ін.) Зазвичай застосовують при кишкових інфекціях, особливо дизентерії, сальмонельозу та ін. Препарати середнього та тривалої дії, швидко всмоктуються в кишечнику, призначають при різних формах системних інфекцій (ангіні, пневмонії, плевриті, сепсисі, інфекціях жовчних і сечових шляхів, менінгіт та ін.) і в комбінації з погано всмоктуються в кишечнику - при кишкових інфекціях. Особливо високоефективні сульфаніламідні препарати середньої тривалості дії в комбінації з бактріма при стафілококової, кишкової інфекції.
Широке поширення отримали салазосульфаніламіди - салазопірідазін, салазодіметоксін, до складу яких входить кислота саліцилова. Хоча вони мають менший протимікробну дію, але завдяки поганому всмоктуванню в кишечнику вибірково накопичуються в стінці товстої кишки.
Сульфаніламіди мають ряд побічних дій - гема-, нефро- і гепатотоксичність, викликають диспепсичні розлади і алергічні реакції. При призначенні цих препаратів рекомендують багато пити, особливо рідин, що містять підстави. Такий питний режим сприяє виведенню препарату нирками, перешкоджаючи утворенню в канальцях кристалів.
Багато сульфаніламіди, особливо їх натрієві солі, застосовують і в якості антисептиків у формі розчинів, лініментів, мазей і присипок. Порошком стрептоциду і етазол присипають свіжі рани з метою профілактики їх нагноєння, а також лікування при нагноєнні ран. Розчин сульфацил-натрію (альбуцид) призначають при кон'юнктивіті, водний 3-10% розчин сульфапиридазин-натрію - для лікування і профілактики місцевої раневої інфекції. Препарати рідко викликають алергічні реакції.