це я все придумав і висмоктав з пальця - моя імха: може бути це було так:
коли зібралися звільнити Подгородецького за все хороше - той сказав, що я легенда і незамінний. кого ви візьмете. хаха. я ще й сам піду, будете без мене плакати. а макаревич сказав, - і кожного візьму, пальці не гни.
і взяв Державіна, тому, що Державін може і не піаніст - але в міді, секвенсорах і клавішах шарить огого. ну ще він напевно був згоден відразу. пісень-то він написав навалом для свого сталкера. та й взагалі, може і реально опинився в потрібний час у потрібному місці.
ну, все одно якось виглядає нереально. правда ж?
ну або НЕ Джексона Металіка, а Ролінг Стоунс якогось Джастіна Тімберлейка (-:
Андрій Державін дешевше.
да, кажуть, вони давно знайомі були. НЕ стопятьдесятвосемь років, звичайно, але давно. значить, не довелося б довго один до одного звикати. а таким стареньким це, мабуть, дійсно важливо.
але ось петя був музикант-фантазер, а цей чуваг просто якісно, але якось скушна тисне на клавішкі. мені кааццо, його - ну, якось не так вставляє сам процес. і, мені кааццо, ніколи цей чуваг не напише нічого типу "коли я був великим".
а так - так, тисне нормально.
Чи не піару заради.
На Альдебарані вже висить книжка Подгородецького. Можна ознайомитися з його думкою.
За протекцією Маргуліса. Причому "просували" до відходу Подгородецького, але тягнули через ювілейного концерту.
Пошук по блогах