Телегід побував на зйомках нового художнього фільму «Наречений для дурки» - режисер Володимир Устюгов обіцяє глядачам іронічну картину, пронизану теплими почуттями. А нам було цікаво, що про це думає виконавець головної ролі ...
- Андрію, чим вас привабила роль в цьому серіалі?
- Мій персонаж - вельми неоднозначний і дивна людина. В основному мені доводиться грати серйозні ролі, в яких яскраво виражена любовна лінія, а зараз - абсолютно незрозумілий мені герой. Він не може знайти своє місце в житті, постійно плутається, чогось боїться, не знає, як правильно чинити. Але це робить його ще більш цікавим. І таких товаришів завжди дуже цікаво і захоплююче грати.
- У нього непроста доля?
- За сюжетом його зраджує дружина, у нього розвалюється бізнес, але найсмішніше - то, як сильно він захоплений своєю головною метою - поїхати в Африку, щоб вивчати плем'я масаї. Мені самому це здається дуже цікавим.
- А взагалі, яких персонажів вам більше подобається грати, негативних або позитивних?
- Мені до душі герої, у яких є історія, неоднозначна доля. Роль з хорошою драматургією, яку хочеться переживати разом з персонажем, в яку можна вкласти щось своє, отримати корисний досвід.
- Є ролі, від яких ви відмовляєтеся?
- Якщо я розумію, що матеріал повторюється, що я вже мав справу з чимось подібним, то в цьому випадку не беруся за роботу.
ЛЮБИТЬ ЗНІМАТИСЯ НА БАТЬКІВЩИНІ
- Ви народилися в Києві, але давно не живете тут. Часто вдається приїжджати?
- Через великий обсяг роботи, зйомок буваю в місті, на жаль, рідко, але Київ для мене дійсно рідний. І з кожним роком він стає для мене все дорожче. Тому я практично завжди погоджуюся, коли мені пропонують тут зніматися. Навіть якщо матеріал викликає у мене якісь сумніви, намагаюся йти на компроміс, щоб ще раз опинитися на батьківщині.
- Не шкодуєте, що колись виїхали з Києва?
- Мені в той момент було дев'ять років. У такому віці особливо не замислюєшся про подібні речі і сприймаєш все як належне.
- Зовсім недавно ви одружилися. Штамп в паспорті нічого не змінив?
- Звичайно, зовні начебто нічого не змінилося, але це абсолютно нові відчуття, якась відповідальність з'явилася.
- Чому ви багато років приховували свій роман?
- Хотіли б щось змінити в своєму житті?
- Були випадки, коли я ображав людей, але не можу однозначно сказати, хотів би я змінити це, щоб вчинити інакше. Тому що без подібного досвіду неможливо зрозуміти, що ти не хочеш більше так чинити. Життя нас вчить, що іноді потрібно стикатися з чимось поганим, щоб вміти цінувати хороше і робити для себе певні висновки. Це, на жаль, необхідно.
Переступати через «НЕ ХОЧУ»
- У вас в житті були часи, коли ви були без роботи, без грошей?
- Ніколи не думали про те, щоб змінити рід діяльності?
- Серйозно - ні. Мені часто задають подібні питання, і я незмінно вважав, що альтернатив моєї професії немає. Але в певний момент помітив, що мене почала залучати археологія.
- Це правда, що ви з першого разу не надійшли в театральний? Це не зламало ваш дух?
- Мені тоді було 16 років, і я абсолютно не припускав, що таке може трапитися, я навіть не замислювався про це. Завжди вірив у те, що стану артистом, буду грати на сцені, а тут раптом не надійшов. Те було дуже серйозне випробування для моєї незміцнілої психіки. А з іншого боку, це послужило хорошим досвідом, тому що я зрозумів, що в житті не завжди все складається так, як ти хочеш. Я тоді ніби прокинувся, і вже через рік надійшов.
- Чим займалися протягом цього року?
- Служив в київському театрі імені Лесі Українки підсобним робітником. Постійно доводилося щось перевозити, вантажити, тягати. Це, звичайно, було не дуже легке ремесло: доводилося робити все що завгодно.
- Зате, напевно, відвідували всі спектаклі?
- Так, я часом ховався від свого начальства, підглядав репетиції і гадав про те, чи буду я колись на місці тих акторів. А в студентські роки якось розвантажував вагон, допомагав Монтувальники Малого театру. Потрібно було заробляти на квіти і кіно, щоб доглядати за дівчатами.
- Яку роботу ви терпіти не можете?
- Мене з дитинства привчили до того, що часом треба переступати через «не хочу», «не люблю» і докладати зусиль, щоб долати своє небажання.
ВИВЧАЄ СВОЇ ПОМИЛКИ
- Зараз в театрі вже не служите?
- У репертуарному театрі немає, але кілька антрепризних спектаклів у мене є.
- Кого би ви хотіли б зіграти?
- Ніколи не прагнув до якоїсь певної ролі. Просто погоджуюся на цікаві пропозиції.
- У вас є знакові ролі?
- Маяковський - дуже серйозна і цікава робота. Не можу сказати, добре я його зіграв чи погано, але те, що це значуща роль - безумовно. Ще досить важливий для мене персонаж - Костянтинівський в «Маргариті Назарової».
- Чи любите переглядати фільми, в яких берете участь?
- Я дивлюся тільки прем'єри. Звичайно, завжди цікаво поглянути на себе з боку, вивчити свої можливі помилки.
Про ФІНАНСАХ не турбуватися
- Чи вмієте збирати на чорний день або живете однією миттю?
- Ні те ні інше. Чи не розкидаюся грошима, а й накопичення мені теж не властиво. Звик підлаштовуватися під ситуацію. Якщо благополучно з фінансами - добре, немає - можу затягнути пасок.
- На що чи не шкодуєте грошей?
- На близьких людей.
- Як вам більше подобається відпочивати?
- Так як вихідні випадають нечасто, то, звичайно, хочеться якогось спокійного, пасивного відпочинку. Давно мрію про гірськолижному курорті, але їжджу на море, тому що хочеться просто повалятися, не докладаючи ніяких зусиль. Відпочивав в Греції, Італії, Туреччини, Кубі, Чорногорії, дуже хочу побувати на Балі, в Таїланді.
- Вас напевно впізнають на вулиці, не втомлюєтеся від публічності?
- Чесно кажучи, не особливо звертаю на це увагу. Якщо говорять гарні слова про мої ролях - це дуже приємно. Але сама впізнаваність не має для мене особливої цінності. Не викликає у мене якісь приємних емоцій, словом, мені це абсолютно не лестить. Просто я розумію, що якщо відмовлю в проханні сфотографуватися, то можуть подумати, що я зазнався.
- Ви щаслива людина?
- Я вдячний долі за те, як у мене в житті все складається. Адже люди ніколи не бувають всім задоволені. Знаєте, як у артистів: багато зйомок - скаржаться, що втомлюються, мало - бідкаються, що роботи зовсім немає.
Бухгалтер міської лікарні Катерина (актриса Олена Великанова) буквально повертає з того світла пацієнта, якого вже везли до моргу. Але замість слів подяки Катю чекає подвійний удар: врятований на ім'я Петро (Андрій Чернишов) виявляється зовсім не радий тому, що залишився живий ...
Прем'єра художнього фільму «Наречений для дурки» відбудеться на каналі «Україна» цієї осені.
Версія для друку