Адвокат: його права і обов'язки. повноваження адвоката
Термін «адвокат» походить від латинського слова «advocare» - закликати на допомогу. Під визначенням «адвокат» (лат. Advocatus) завжди розумівся юрист, який надає професійну правову допомогу шляхом консультацій, захисту обвинуваченого на суді і т.д.
Адвокат - це особа, яка отримала статус адвоката і право здійснювати адвокатську діяльність. При цьому порядок отримання статусу адвоката повинен відповідати Федеральним законом про адвокатську діяльність і адвокатуру.
Адвокат є незалежним радником з правових питань. Це друга частина визначення. У ній розкривається функціональна сторона, в ім'я якої, по суті, і необхідне дотримання спеціальних вимог про набуття статусу адвоката. Таким чином, тільки в єдності з законністю набуття статусу адвоката і з незалежністю адвоката як радника свого клієнта з правових питань і може розглядатися фігура сучасного адвоката.
Адвокату заборонено крім адвокатської займатися іншою оплачуваною діяльністю, за винятком наукової, викладацької чи іншої творчої діяльності.
Федеральний закон не обмежує адвоката територією, на якій він має право здійснювати свою діяльність. При цьому ніхто не має права вимагати від адвоката, що проживає на іншій території або внесеного в інший регіональний реєстр, будь-якого дозволу для виконання своїх обов'язків на «чужій» території. Це дуже важливе законодавче встановлення. Воно дає можливість громадянину запрошувати адвокатів з інших регіонів, бути більш захищеним від місцевого впливу на правосуддя і законність.
Федеральним законом передбачені обмеження в участі іноземних адвокатів в адвокатську діяльність на території Російської Федерації. Така участь адвокатів іноземної держави допускається лише для надання юридичної допомоги з питань права даної іноземної держави. Однак навіть і в цьому випадку, якщо така участь пов'язано з державною таємницею Російської Федерації, адвокат іноземної держави не може надавати юридичну допомогу на території нашої країни.
Повноваження адвоката, що бере участь в якості представника довірителя в конституційному, цивільному та адміністративному судочинстві, а також в якості представника або захисника довірителя у кримінальному судочинстві та провадженні у справах про адміністративні правопорушення, регламентуються відповідним процесуальним законодавством Російської Федерації.
У випадках, передбачених федеральним законом, адвокат повинен мати ордер на виконання доручення, що видається відповідним адвокатським утворенням. Форма ордера затверджується федеральним органом юстиції. В інших випадках адвокат представляє довірителя на підставі довіреності. Ніхто не має права вимагати від адвоката і його довірителя пред'явлення угоди про надання юридичної допомоги (далі також - угода) для вступу адвоката в справу.
збирати відомості, необхідні для надання юридичної допомоги, в тому числі запитувати довідки, характеристики та інші документи від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також громадських об'єднань та інших організацій. Зазначені органи і організації в порядку, встановленому законодавством, зобов'язані видати адвокату запитані нею документи або їх завірені копії не пізніш як у місячний строк з дня отримання запиту адвоката;
опитувати з їхньої згоди осіб, імовірно володіють інформацією, що відноситься до справи, по якій адвокат надає юридичну допомогу;
збирати і представляти предмети і документи, які можуть бути визнані речовими та іншими доказами, у порядку, встановленому законодавством Російської Федерації;
залучати на договірній основі фахівців для роз'яснення питань, пов'язаних з наданням юридичної допомоги;
безперешкодно зустрічатися зі своїм довірителем наодинці, в умовах, що забезпечують конфіденційність (у тому числі в період його утримання під вартою), без обмеження числа побачень та їх тривалості;
фіксувати (в тому числі за допомогою технічних засобів) інформацію, що міститься в матеріалах справи, по якій адвокат надає юридичну допомогу, дотримуючись при цьому державну та іншу охоронювану законом таємницю;
здійснювати інші дії, що не суперечать законодавству Російської Федерації.
Адвокат не має права:
приймати від особи, яка звернулася до нього за наданням юридичної допомоги, доручення у випадку, якщо воно має явно незаконний характер;
приймати від особи, яка звернулася до нього за наданням юридичної допомоги, доручення у випадках, якщо він:
1) має самостійний інтерес по предмету угоди з довірителем, відмінний від інтересу даної особи;
2) брав участь в справі в якості судді, третейського судді або арбітра, посередника, прокурора, слідчого, дізнавача, експерта, спеціаліста, перекладача, є у даній справі потерпілим або свідком, а також якщо він був посадовою особою, в компетенції якого знаходилося прийняття рішення в інтересах цієї особи;
3) перебуває в родинних або сімейних стосунках з посадовою особою, яка брала або бере участь в розслідуванні або розгляді справи даної особи;
4) надає юридичну допомогу довірителю, інтереси якої суперечать інтересам даної особи;
займати у справі позицію всупереч волі довірителя, за винятком випадків, коли адвокат переконаний у наявності самообмови довірителя;
робити публічні заяви про доведеність вини довірителя, якщо той її заперечує;
розголошувати відомості, повідомлені йому довірителем у зв'язку з наданням останньому юридичної допомоги, без згоди довірителя;
відмовитися від прийнятого на себе захисту.
Негласне співробітництво адвоката з органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, забороняється.