Адекватність перекладу. Співвідношення понять еквівалентно-сти і адекватності щодо перекладу.
В.Н. Комісарів вважає адекватний переклад - синонімом «хоро-шего» перекладу, т. Е. Перекладу, який забезпечує необхідну повноту міжмовної комунікації в конкретних умовах. Під ек-вівалентност'ю ж розуміється смислова спільність прирівнюваних один до одного одиниць мови й мови.
Відмінності понять еквівалентності та адекватності:
1. Еквівалентність орієнтована на результат перекладу, адек-ватность пов'язана з умовами протікання міжмовної коммуника-тивного акта, з вибором стратегії перекладу, що відповідає коммуника-нормативної ситуації (процес).
Поняття еквівалентності, таким чином, пов'язане з поняттям ін-варіанту. Еквівалентність має на увазі таке ставлення між текстом оригіналу і текстом перекладу (або їх сегментами), при якому зберігається певний інваріант. Найбільш загальним інваріантним ознакою є збіг комунікативного ефекту, виробленого текстом в первинному і вторинному комунікативних актах (в оригіналі та перекладі).
Коли відношення еквівалентності поширюється на семантем-ний і прагматичний рівні, можна говорити про наявність повної еквівалентності між текстами оригіналу та перекладу. Коли ставлення-ня еквівалентності охоплює лише один з семіотичних рівнів - прагматичний - еквівалентність текстів часткова. Адекватність спирається на реальну практику перекладу, яка часто носить компромісний характер, допускає значні відступу від оригіналу на користь сформованих у вторинній комунікації осо-Бих умов (характеру і очікувань рецептора, його культурних і ін. Відмінностей). В процесі вторинної комунікації нерідко змінюється і сама мета комунікації, що неминуче тягне за собою відомі від-дження від повної еквівалентності вихідного і кінцевого текстів. Це знаходить свій вияв, зокрема, в перекладі назв художні-ських творів (романів, п'єс, фільмів та ін.), Де традицион-но допускається вільний переклад з урахуванням специфіки нової культурного середовища. Перекладене для американського глядача назва фільму «Дванадцять стільців» як «Diamonds to Sit On (англ.)» (Приклад В.Н. Коміссарова) відображає особливість американського кіноглядача -ожіданіе зачаровує інтриги в назві твору.
2. Повна еквівалентність має на увазі вичерпну пере-
дачу вихідного тексту. Еквівалентність, таким чином, - максимальне
ве вимога до перекладу. Адекватність спирається на
реальну практику перекладу, яка часто не допускає ісчерпиваю-
щей передачі всього змісту оригіналу. вимога адекватності
носить оптимальний характер.
Так приклад, наведений В.Н. Коміссарова, ілюструє кон-флікт ситуацій (первинної та вторинної), що послужив причиною ви-бору стратегії, що порушує еквівалентність, але забезпечує адекватність перекладу в цілому. При навчанні дівчата, яка звикла го-ворить на діалекті лондонських низів і таким, що порушує загальноприйняте вимова, учитель з п'єси Б. Шоу «Пігмаліон» вибирає скоро-говіркою, спрямовану на відпрацювання дефектного звуку: «TherainsinSpainFallmainlyintheplains (англ.)». У вторинній комунікації ко-пірованіе зазначеної особливості вимови нічого не дало б рецептора, яка не знайома з особливостями лондонського діалекту. Пере-водчік йде на порушення еквівалентності, замінюючи скоромовку на звичну російському слуху «Карл у Клари вкрав корали».
Переклад, повністю еквівалентний оригіналу, не завжди відповідає вимогам адекватності. І навпаки, виконаний адекватно пере-вод не завжди будується на відносно повної еквівалентності між вихідним і кінцевим текстами. Можливі співвідношення:
- переклад еквівалентний і адекватний - ідеальне співвідношення;
- переклад еквівалентний, але не є адекватним. Так, еквівалентний переклад В. Шекспіра, виконаний в XIX столітті, з позицій читача XXI століття може здатися незрозумілим і незручним для сприйняття, т. К. Значних змін зазнав і сам мову, і театральний стиль приймаючої російської культури. Як правило, найкращі произве-дення класиків піддаються перекладу неодноразово в гонитві за адек-ватним впливом на рецептора.
- переклад адекватний, але не еквівалентний. Прикладами, иллю-стрірующімі дане співвідношення можуть служити зразки адаптивного транскодування, коли у вторинній комунікативної ситуації ме-вується мета комунікації. Сюди можна віднести перекладання класси-чеських творів для дорослих для дитячої аудиторії, анотації, реферати, дігести і т. Д.