Заклики патріарха Гермогена. Перше ополчення проти поляків. Ляпунов, Трубецькой і Заруцький. Спалення Москви поляками. Облога польського гарнізону в Кремлі. Створення ополченцями нового російського уряду. Вбивство Ляпунова і розпад першого ополчення
На Різдво 1610 р патріарх Гермоген розіслав вже по містах свої грамоти, закликаючи росіян людей піднятися проти Сигізмунда, який не дає на царство свого сина, бере в облогу Смоленськ і думає володіти самою Москвою. Дізнавшись про ці грамотах, Гонсевский і підкоряються йому московські бояри взяли Гермогена під варту і відібрали від нього його переписувачів. Але справа була зроблена: міста отримали заклик патріарха і піднялися проти короля. По всій країні збиралися військові люди і прямували до Москви для її звільнення від польського гарнізону. З півночі йшли міські ополчення - такі ж, які незадовго до того билися проти тушінцев разом з князем Скопин. З центральних областей піднімалися дворянські загони. З півдня і з Калуги наближалися козачі загони, що служили Тушинскому злодієві. а тепер бажали послужити Москві проти зовнішнього спільного ворога. З багатьох вождів величезного ополчення особливо видавалися троє: рязанський воєвода Прокопій Ляпунов, який походив з рязанських же дворян; тушинский боярин князь Дмитро Тимофійович Трубецькой і козачий отаман (подарований в бояри Злодієм) Іван Заруцький. До Великодня 1611 р ополчення повинні були з усіх боків підійти до стін Москви.
Однак ця влада існувала дуже недовго. Було сказано, що в земське ополчення охоче йшли не тільки дворяни і городяни, а й тушинские козаки, «злодії», що служили раніше другого самозванця. Коли вони зійшлися під Москвою з дворянами-землевласниками, між ними спалахнула стара ворожнеча і міжусобиці, як це було і в таборі Болотникова (§ 70). Козацтво поповнювалося переважно швидкими селянами і холопами, котрі ненавиділи кріпак порядок, який панував тоді в державі. Дворяни ж усіма силами намагалися про підтримку цього порядку, про найкращий прикріплення селян і холопів, без яких землевласники не могли вести свого господарства. На нарадах «всієї землі», або ратного ради, під Москвою дворяни наполягли на тому, щоб повертати власникам їх втікачів людей, не допускаючи їх відходу в козаки. З іншого боку, дворяни намагалися підпорядкувати собі козацьку вольницю, колишню в ополченні і схильну до грабежів і буяння. Виразником дворянських прагнень був Прокопій Ляпунов, владний і гарячий чоловік; інші ж начальники, кн. Трубецькой і Заруцький, представляли собою іншу сторону раті, тушінцев і козаків. Між воєводами почалися негаразди. Козацтво ненавиділо Ляпунова, вважаючи його своїм головним ворогом. Кілька разів робили замах вони вбити Ляпунова; нарешті, зазвали його в свій «коло» (сходку) і зарубали шаблями. Після цього вони стали так насильничати над дворянами і городянами, що ті розбіглися з-під Москви по домівках. Ополчення розпалася, і до осені 1611 після того, як злодії «Розгон» (тобто розігнали) дворян, під Москвою залишилися одні козачі «табори», в яких сиділо до десяти тисяч козаків. Вони продовжували облогу Москви, але не мали сил взяти місто. Вони хотіли керувати всією землею, і Трубецькой з Заруцький називали себе правителями держави. Але так як козаки тільки грабували і насільнічалі по містах і дорогах, то ніхто не бажав їм підкорятися, і все міста шукали засобів позбутися від них.
Так сумно закінчилося Перше земське ополчення проти поляків.
Шановні гості! Якщо вам сподобався наш проект, ви можете підтримати його невеликою сумою грошей через розташовану нижче форму. Ваша пожертва дозволить нам перевести сайт на більш якісний сервер і залучити одного-двох співробітників для більш швидкого розміщення наявної у нас маси історичних, філософських і літературних матеріалів. Переклади краще робити через карту, а не Яндекс-грошима.