З тих пір накопичилася низка питань і виникло досить чуток, що стосуються подальшої долі заводу. Я постарався відповісти на такі питання, торкнувшись поточні проблеми ОПЗ, а заодно розвіяти деякі чутки.
В якому режимі зараз працює завод?
Чергова зупинка ОПЗ - якраз з розряду чуток. Після запуску роботи за давальницькою схемою з ЕРУзавод не зупинявся і продовжує працювати в цьому режимі до цього дня.
На жаль, сьогоднішня робота заводу залежить від комерційних здібностей давальця (ЕРУ): в умовах падаючих цін знаходити покупців на асортимент продукції ОПЗ.
Давальницький договір дозволив запустити завод і нівелювати ризики перед кредиторами. Можливості закуповувати сировину на власні кошти у нас немає; є давалець, який поставляє газ і керується в першу чергу потребами ринку. Коли є можливість продавати аміак, він запускає виробництво аміаку. Відповідно, на сьогоднішній день працює лише один цех з виробництва аміаку; другий аміачний цех і дві установки з виробництва карбаміду зупинені. Додаткова підтримка для заводу - це перевантаження транзитного тольяттінського аміаку (труба Тольятті - Горлівка - Південне).
Як це позначається на колективі і коли настане більш сприятливий період?
Як позначиться на ОПЗ рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (МКМТ) про введення 31,84% мита на імпорт російського карбаміду?
Як йдуть справи з Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», керівництво якої вважало давальницьку схему незаконної і заявило про намір звернутися до суду після її впровадження?
«Нафтогаз України» пішов в суд. На нашу думку, ніяких підстав для подібного судового розгляду немає, їх претензії безпідставні. У роботі з нами ризиків для ЕРУ або іншого потенційного давальця немає. Давальницька схема абсолютно ліквідна.
Наскільки аргументовано заяву Гройсмана, який закликав ГПУ і НАБУ розслідувати роботу ОПЗ, щоб «захистити інтереси держави і не допустити штучного банкрутства»? Яке відношення має нинішнє керівництво ОПЗ до боргу Фірташа?
В даний момент ризики для заводу складаються з трьох компонентів. Перший і найнебезпечніший з них-як раз-таки борг Фірташа ($ 251 млн + 7,5% річних, які нараховуються до боргу за рішенням Стокгольмського суду). Сформувався він у результаті того, що Дмитро Фірташ продавав заводу газ по $ 430 за тис. Куб. м, при тому, що РФ відпускала його групі газ по $ 265 за тис. куб. м.Для самого бізнесмена це була надприбуток, і обурення тут абсолютно логічно.
Але поки все залишається на рівні голослівних заяв. Будь-які заходи, щоб «відбити» цей борг, переглянувши його юридичним шляхом, не робляться. Хоча у Гройсмана, який закликає захистити завод від банкрутства, для цього є Мін'юст, є Міністерство внутрішніх справ.
Нарешті, існує Національне антикорупційне бюро, яке чомусь не займається цією справою, хоча це однозначно їх компетенція-хай мова і йде про чиновників минулого періоду. Напевно, детективам вони не цікаві, на відміну від чиновників діючих.
Друга небезпека для ОПЗ - майже 2 млрд грн боргу перед НАК «Нафтогаз України». Це борг, сформований вже при Гройсманом. Саме його розпорядження дозволило брати газ без грошей за максимально високою ціною, не дивлячись на економічну недоцільність такого підходу. На тлі обіцянок ФДМУ продати завод уряд фактично розписався в тому, що покладе борги підприємства на майбутнього інвестора. При тому, що сам такий інвестор ще не з'явився.
Тому самому прем'єру слід замислитися над тим, як виникла така сітуаціяі хто ввів його в оману. Чому той же Коболєв вчасно не зупинив постачання газу, усвідомлюючи, що вганяє ОПЗ в борги? Чому не була переглянута цінова політика щодо ОПЗ, і газ продовжував надходити за максимально високими цінами?
Третій наш борг - це борг по поточних постачаннях. Він становить близько 100 млн грн, і за заводськими мірками це дуже маленька цифра, хоча її наявність - теж неприємний фактор. Як би там не було, але з початку року заводу вдалося скоротити збитки в 4 рази. Ми не сидимо на шиї у держави. Тільки переплати податку на прибуток у заводу на сьогоднішній день більше 600 млн грн. Я впевнений, що знайдуться ще альтернативні ринкові механізми, які в подальшому дозволять нам працювати в повну потужність і процвітати.