Світові інформаційні агентства повідомили, що Папа Римський вибачився китайцям за допущені католицькою церквою щодо цього великого народу помилки часів колоніалізму. Всього з моменту обрання Папою Іоанн Павло II вибачався з різних приводів близько 100 разів. Якби вибачення понтифіка мали зворотну силу, вся людська історія пішла б по-іншому і, зокрема, католицька церква давно припинила б існування.
У 1982 році він вибачився за "помилки" інквізиції, згодом кілька разів засудив її за "нетерпимість і навіть насильство в служінні правді". У 1984 році під час подорожі по Америці приніс вибачення за "грубі помилки" місіонерів і насильство по відношенню до індіанців. У 1985 році попросив вибачення у африканців за жорстоке поводження з ними колонізаторів.
Послідовно шляхетну поведінку глави римсько-католицької церкви, що приносить вибачення всім коли-небудь нею скривдженим, не може не викликати поваги, особливо у некатоликов і взагалі совісних, але світських людей. Дійсно: вже якщо було десь у них, католиків, дещо часом не так, порізали когось, спалили за науку, або силоміць наставили на шлях істинний, або, наприклад, Гроб Господній відвоювали, заливши кров'ю Святу Землю, - треба вибачитися. Дійсно, незручно вийшло.
І немає ніяких підстав вважати, що намісник Бога на католицькій частині Землі нещирий. Тобто якщо вже він шкодує про те, що колись сталося, то, значить, дійсно хотів би, щоб цього в історії не було. Якщо б міг - скасував, викреслив з реального минулого та літописів.
Але в такому разі негайно напрошується уявний експеримент: уявімо собі, що нічого поганого, з сучасної, просунутої, як тепер кажуть, точки зору Папи Іоанна Павла II, в історії католицтва не було. Не було інквізиції, не катували пропагандистів реального пристрою світобудови вчених Галілея і Бруно. Сумніви в церковних істинах не карати, слідом за кулястої Землі і її обертанням всупереч очевидності навколо Сонця інша єресь ринула в католицьку церкву.
Слідом в небуття потроху почало занурюватися і саме християнство - без центру поклоніння релігії довго не живуть. Підбадьорені язичники і інші вороги віри Христової успішно перерізали місіонерів, за спинами яких не маячили мандрівні лицарі (за нинішніми мірками, бомжі-вбивці), експедиційні корпуси, канонерки.
В середині 40-х років минулого століття чергового Папу убили диверсанти Скорцені - за активну підтримку європейського антифашистського Опору, пряме засудження знищення євреїв і заклик католиків до боротьби з Гітлером.
Вибачення за те, що історія була тією, якою вона була, а не складалася по нинішнім політично коректним прописами, зараз стали не просто модними, а обов'язковими для цивілізованих політичних діячів. Яким, що і доводять в зайвий раз його вибачення, безумовно, є понтифік. Вибачалися японський, американський та німецький глави держав. За все, що їх країни зробили тоді, коли війна ще була формою співіснування, а насильство - одним з проклять людського роду, а не улюбленою пугалом антиглобалістів. Всі ці вибачення чимось невловимо нагадують ввічливість таксиста з анекдоту по відношенню до інтелігентних пасажирам: "Нічого, що я сиджу до вас спиною?"
Втім, точкові удари по Афганістану Папа поки не засудив. Чи то здоровий глузд торжествує, то чи турбота про майбутні Папах - щоб було за що вибачатися.