На тлі численних воєн США останнього десятиліття в тінь потроху відходить програна для Вашингтона війна у В'єтнамі. Однак вона є яскравим прикладом того, як національна самосвідомість і патріотизм можуть перемогти будь-якого ворога, навіть збройного сучасною зброєю.
У 1940 році президент США Франклін Рузвельт офіційно заявив про допомогу його країни Хо Ши Міну і його руху «Вьетнмінь». У документах вони називалися «патріотами», «націоналістами», «борцями за свободу» і «союзниками».
Рузвельт і Хо Ши Мін[Вікіпедія]
Середній вік загиблого американського солдата склав 23 роки 11 місяців. 11 465 загиблих не досягли віку в 20 років, а 5 загинули не досягнувши і 16 років! Найстарішим загиблим у війні став 62-х річний американець.
Втрати цивільного населення на сьогоднішній день невідомі - вважається, що загинуло близько 5 мільйонів, причому на Півночі більше, ніж на Півдні. Крім того, ніде не враховані втрати мирного населення Камбоджі і Лаосу - по всій видимості, тут вони теж обчислюються тисячами.
З 1957 по 1973 рік за співпрацю з американцями партизанами Вьетконга було розстріляно близько 37 тисяч южновьетнамцев, більшість з яких були дрібними держслужбовцями.
В середньому американський солдат у В'єтнамі воював 240 днів на рік! Для порівняння американський солдат в роки Другої світової війни на Тихому океані воював в середньому 40 днів за 4 роки.
США використовували в ході війни у В'єтнамі хімічний реагент «Агент Оранж», заборонений для використання у військових цілях в Женеві в 1925 році. В результаті загинуло принаймні 400 тисяч в'єтнамців. Традиційним поясненням цього факту є його застосування виключно проти рослинності.
Розпилення дефолиантов над джунглями.[Вікіпедія]